Грустная история - Наталья Могилевская

Одинокая, забытая,

Не нашедшая нигде ответ…

Это грустная история

О любви…

Все понятно, даже этот рассвет,

Даже воск слезами из ночника,

И свеча, которой меркнет свет,

И любовь…

Которой больше нет, больше нет!

Которой больше нет!

Которой больше нет, больше нет!

Любовь…

Которой больше нет.

Ветер злой гоняет облака,

Незнакомый и чужой рассвет…

Ты уходишь от меня навсегда

Без любви…

Посмотрю, как ты уйдешь, промолчу,

Непридуманы еще слова.

Да, и я их говорить не хочу

О любви, о любви…

Которой больше нет, больше нет!

Которой больше нет!

Которой больше нет, больше нет!

Любовь…

Которой больше нет.

Любовь…

Самотня, забута,

Не найдена ніде відповідь…

Це сумна історія

Про кохання…

Все зрозуміло, навіть цей світанок,

Навіть віск сльозами з ночника,

І свічка, якою тьмяніє світло,

І кохання…

Якого більше немає, більше немає!

Якої більше нема!

Якого більше немає, більше немає!

Любов, кохання…

Якої більше нема.

Вітер злий ганяє хмари,

Незнайомий і чужий світанок…

Ти йдеш від мене назавжди

Без любові…

Подивлюся, як ти ? підеш, промовчу,

Невигадані ще слова.

Так, і я говорити не хочу

Про любові, про любові…

Якого більше немає, більше немає!

Якої більше нема!

Якого більше немає, більше немає!

Любов, кохання…

Якої більше нема.

Любов, кохання…