Немножечко тепла - Наталья Могилевская

Она верит ветрам и цвету воды,

Она знает меру обид и вражды,

Она знает цену молчаний, обманов и тяжких провин.

Она не хочет каждый вечер оставаться одна,

Она устала встречать рассветы возле окна,

Она не может жить на полушагах и в полулюбви.

Ей надо немножечко тепла!

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Ей надо немного нежных глаз и доброты!

И новый рассвет ворвется в ночь,

И только ты в силах ей помочь.

Ей надо немножечко любви!

И ты!

И вышивала на пяльцах, писала стихи,

И сосчитала по пальцам свои грехи,

И расплетала по нитям мудреный узор девичьей судьбы.

Она бродила часами и искала глаза,

Такие чтобы сами могли рассказать

О том, что ничего не нужно ей для того, чтобы полюбить.

Вона вірить вітрам і кольору води,

Вона знає міру образ і ворожнечі,

Вона знає ціну мовчань, обманів та тяжких провин.

Вона не хоче щовечора залишатися одна,

Вона втомилася зустрічати світанки біля вікна,

Вона не може жити на півкроках і в напівлюбові.

Їй треба трошки тепла!

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Їй треба трохи ніжних очей і доброти!

І новий світанок увірветься в ніч,

І тільки ти в силах їй допомогти.

Їй треба трошки кохання!

І ти!

І вишивала на пяльцях, писала вірші,

І порахувала на пальцях свої гріхи,

І розплетала по нитях мудрий візерунок дівоцької долі.

Вона блукала годинами і шукала очі,

Такі, щоб самі могли розповісти

Про те, що нічого не потрібно їй для того, щоб полюбити.