Домой, я отпустила любовь - Наталья Могилевская

Темные улицы, северо-запад,

Люди встречают рассветы, закаты.

В городе моем не бывает пусто.

Кончилась строчка — а песни и нету,

Сколько их будет — вопросов, ответов?

В городе моем не бывает грустно.

Домой вчера я отпустила любовь,

Суженый, мой ряженый.

Домой вчера я отпустила любовь.

Белая краска, пыльные окна,

Вся моя сказка — битые стекла.

Звук твоих шагов от меня все дальше.

Кончилась строчка — а песни и нету,

Жизненно важные не задеты.

Все уже прошло, все уже не важно.

Домой вчера я отпустила любовь,

Суженый, мой ряженый.

Домой вчера я отпустила любовь.

Домой вчера я отпустила любовь,

Суженый, мой ряженый.

Домой вчера я отпустила любовь.

Темні вулиці, північний захід,

Люди зустрічають світанки, заходи сонця.

У місті моєму не буває порожньо.

Скінчився рядок — а пісні і немає,

Скільки їх буде питань, відповідей?

У місті моєму не буває сумно.

Додому вчора я відпустила кохання,

Суджений, мій ряжений.

Додому вчора я відпустила кохання.

Біла фарба, пильні вікна,

Вся моя казка — бите скло.

Звук твоїх кроків від мене все далі.

Скінчився рядок — а пісні і немає,

Життєво важливі не зачеплені.

Все вже минуло, все вже не важливо.

Додому вчора я відпустила кохання,

Суджений, мій ряжений.

Додому вчора я відпустила кохання.

Додому вчора я відпустила кохання,

Суджений, мій ряжений.

Додому вчора я відпустила кохання.