Опять - Naka

Поцелуи остывают,

Она веки закрывает,

Реки вспять опять пускает,

Исчезает, исчезает.

Отголоски откровений

Ищут ветра дуновений,

Только чувственные ласки,

Свои сохранили краски.

Не возможно светить не сгорая

Вот она и опять умирает

Вот она и опять забывает,

Все что было между вами.

Все так просто и серьезно,

Он ей руки накрывает

И ее опять в дорогу

Провожает, провожает

Позабытые мотивы он тихонько напевает

На рассвете этим летом,

Со смиреньем отпускает.

Все окончилось так быстро,

Как, казалось, не бывает

Она веки закрывает

Исчезает, исчезает…

Поцілунки остигають,

Вона повіки закриває,

Річки знову пускає,

Зникає, зникає.

Відлуння одкровень

Шукають вітру подувів,

Тільки чуттєві ласки,

Свої зберегли фарби.

Неможливо світити не згоряючи

Ось вона і знову вмирає

Ось вона і знову забуває,

Все, що було між вами.

Все так просто і серйозно,

Він їй руки накриває

І її знову в дорогу

Випроводжує, проводжає

Забуті мотиви він тихенько наспівує

На світанку цього літа,

Зі смиренням відпускає.

Все скінчилося так швидко,

Як, здавалося, не буває

Вона повіки закриває

Зникає, зникає.