Дорога - Naka

А дорога-то прямая, светлая, хрустальная.

Ой, да на мне уже надето кольцо обручальное.

Отчего, отец, скажи мне, я сейчас печальная?

Для чего разорвала я платье подвенечное?

Так искала, так ждала я счастья неслучайного,

Растрепала свои косы, ноги босы для него.

Так играла свои роли, так старалась кто кого,

Так орала свои песни, только рядом никого.

Он поверил, в душу звери, настежь двери отворю,

Мои птицы отыскали долгожданную зарю.

Только он пока не знает, что еще я натворю,

Что ему я на рассвете в печи яду наварю.

Впереди еще дорога светлая, хрустальная,

А мне осталось слишком много — кольцо обручальное.

Отчего, отец, скажи мне, я всегда печальная,

Почему не сберегла я счастье неслучайное?

Позади уже дорога, сердца много, — пощади,

Помолитесь, ради Бога, за того, кто впереди.

Так искала, так ждала я долгожданную зарю,

Так орала свои песни, стоя прямо на краю.

А дорога пряма, світла, кришталева.

Ой, так на мені вже надіто обручкове кільце.

Чому, батьку, скажи мені, я нині сумна?

Навіщо розірвала я сукню вінчальну?

Так шукала, так чекала я щастя невипадкового,

Розтріпала свої коси, ноги боси для нього.

Так грала свої ролі, так намагалася хто кого,

Так кричала свої пісні, тільки поруч нікого.

Він повірив, в душу звірі, навстіж двері відчиню,

Мої птахи знайшли довгоочікувану зорю.

Тільки він поки не знає, що ще я натворю,

Що йому я на світанку в печі отрути наварю.

Попереду ще дорога світла, кришталева,

А мені залишилося надто багато — обручкове кільце.

Чому, батьку, скажи мені, я завжди сумна,

Чому не зберегла я щастя невипадкове?

Позаду вже дорога, серця багато, пощади,

Помоліться, заради Бога, за того, хто попереду.

Так шукала, так чекала я, довгоочікувану зорю,

Так кричала свої пісні, стоячи прямо на краю.