Звездочёт - найтивыход, Jazzbe

Курю, чтоб сократить минуты ожидания

Смотря на след ушедших лет, пройденных расстояний

Чужие города мелькают вдалеке огнями

Те, в которых не был никогда и буду там едва ли

На отражении окна мелькают декорации

Заводы, школы и дома, разваленные станции

Слипаются картинки кружевным калейдоскопом

Я хотел найти любовь, но приобрёл здесь только опыт

Выходят пассажиры, пустоту оставив

Мы были не чужими, но мы стали неизвестны

За новым поворотом наши рельсы разойдутся

Меняются попутчики, маршруты остаются

И с каждым километром я всё дальше от начала

То, что было перманентным раньше, не приметным стало

Моя жизнь- дорога из путей, а я считаю шпалы

Как минуты или как людей, как-то чего так мало

Раз — вечность — это точно не про нас

Два — правда в том, что правда не права

Три — память как сама обманут

Четыре — у правды нету места в этом мире

Пять — время заставляет выбирать

Шесть — я отдам всё, что у меня есть

Семь — чтобы расквитаться насовсем

С тем, для кого я больше стал никем

Эта осень прошла

Эта осень должна

Показать мне свои полумеры

И Луна взошла

И поставила штамп

На твоей же судьбе, недомерок

Пересчитывай звёзды на небе

Так, чтобы не попадаться на те же

Снова тот же гештальт

Снова осень и грабли

Даже грабли — невежда

Не дави мне своей прямотой

Покажи по-настоящему, ведь я перед тобой

Скоро, может быть узнаешь

Как жестоко быть собой

Как можно вдвоём звёзд коснуться рукой, блять

Раз — это дело больше не про нас

Два — тыкала твоя-моя судьба

Три — красота всегда твоя внутри

Четыре — у правды нету места в этом мире

Пять — снова на двуспальную кровать

Шесть — для тебя всего лишь это лесть

Семь — чтобы расквитаться насовсем

С тем, для кого я больше стал никем

Для кого я больше стал никем, блять

Курю, щоб скоротити хвилини очікування

Дивлячись на слід минулих років, пройдених відстаней

Чужі міста миготять вдалині вогнями

Ті, в яких ніколи не був і буду там навряд чи

На відображенні вікна з'являються декорації

Заводи, школи та будинки, розвалені станції

Злипаються картинки мереживним калейдоскопом

Я хотів знайти кохання, але набув тут лише досвіду

Виходять пасажири, залишивши порожнечу

Ми були не чужими, але ми стали невідомими

За новим поворотом наші рейки розійдуться

Змінюються попутники, маршрути залишаються

І з кожним кілометром я все далі від початку

Те, що було перманентним раніше, не помітним стало

Моє життя - дорога зі шляхів, а я вважаю шпали

Як хвилини чи як людей, якось чого так мало

Раз – вічність – це точно не про нас

Два - правда в тому, що правда не права

Три - пам'ять як сама обдурять

Чотири - у правди немає місця в цьому світі

П'ять – час змушує обирати

Шість - я віддам все, що я маю

Сім - щоб розквитатися назовні

З тим, для кого я більше став ніким

Ця осінь пройшла

Ця осінь має

Показати мені свої напівзаходи

І Місяць зійшов

І поставила штамп

На твоїй же долі, недомірок

Перерахуй зірки на небі

Так, щоб не траплятися на ті самі

Знову той самий гештальт

Знову осінь та граблі

Навіть граблі — невіглас.

Не тисни мені своєю прямотою

Покажи по-справжньому, адже я перед тобою

Скоро, можливо дізнаєшся

Як жорстоко бути собою

Як можна вдвох зірок торкнутися рукою, блясти

Раз – це справа більше не про нас

Два — тицяла твоя доля

Три - краса завжди твоя всередині

Чотири - у правди немає місця в цьому світі

П'ять – знову на двоспальне ліжко

Шість - для тебе всього лише це лестощі

Сім - щоб розквитатися назовні

З тим, для кого я більше став ніким

Для кого я більше став ніким, блювати