На краю земли - найтивыход, Atsitmc

Тысяча сантиметров до края Земли

Я стоял на краю, видел мир изнутри

Кричал что-то вслед, прогибающему себе,

Но тот лишь молчал, делал вид, что не мне

Время уходит и тебе наплевать

Ну что ты молчишь, отсюда нужно бежать

Мы все здесь подохнем от неизбежной тоски

Мы так близки…

Так близки…

Мы стояли у края, и просто мечтали

Остаться навеки-веков сопляками

Чтоб прям до конца, ни на что не взирая

Любить, всех вокруг забывая

Страдая по морю, я забыл о тебе

Моей самой светлой, угасшей мечте

Я остался один на один в темноте

В этом психоделическом сне

Сжимая в ладонях остатки весны

Надежно схватившись за руки друг-друга

Я выбираю жить, не как вы,

Но что-то на спад все возможности, сука

Они все подохнут, не веря в любовь

Твоими слезами наполнив бокалы

Твой новый гнилой избил тебя вновь,

Но ты же готова терпеть все страдания

И в пустоте всех прожитых лет

Ты поймешь, наконец, зачем им твое тело

Ты посмотришь на небо, там против тебя

Твои снова разбиты колени впустую,

А ночами, как раньше, бывает рисую

На меня ты не злись, я по ним не тоскую

Портреты там всяких блядей, мне ненужных

Лишь для тебя мне бы быть самым лучшим

Ты подымаешь глаза…

С тобой опять кто-то рядом,

А по щеке слеза

Ты провожаешь взглядом

Воспоминание о нас и мой простывший хриплый голос

Исчезают в темноте, ты не устала врать себе

На этих стенах копятся вопросы, видно просто не дорос

Останусь лужей горьких слез, в кислоте твоих волос

На краю земли, только мы

Только с тобой, свое сердце открой

Мои стрелки часов, пепел прошлых грехов

Нас уже не спасти, нас заноси

На краю земли, только мы

Только с тобой свое сердце открой

Мои стрелки часов, пепел прошлых грехов

Нас уже не спасти…

Останови меня, я так давно не видел света

И эта песня для тебя

Моя любовь пропала где-то

Я каждый день открываю глаза

В надежде прикоснутся руками

Своими словами ты убила меня

Растоптав любовь ногами

Оставив только поцелуй на фотографии, мы

Столкнулись где-то в сантиметрах на краю земли

И твой прокуренный голос, сюда же стрелки часов

Проклятие прожитых снов, мораль забытых стихов

Остатки вылились на пол, как будто больше не надо

Чернила пачкали скатерть, тюли летели в стены

И по кускам собирая, я мчусь от края до края

Наш искалеченный мир, похож на оригами,

Но ты услышишь и не вспомнишь, что было между нами…

Растоптав любовь ногами…

Тисяча сантиметрів до краю Землі

Я стояв на краю, бачив світ зсередини

Кричав щось слідом, що прогинає собі,

Але той лише мовчав, вдавав, що не мені

Час минає і тобі наплювати

Ну що ти мовчиш, звідси треба тікати

Ми все тут подихнемо від неминучої туги

Ми так близькі…

Так близькі…

Ми стояли біля краю, і просто мріяли

Залишитися навіки-віків сопляками

Щоб прям до кінця, ні на що не поглядаючи

Любити, всіх навколо забуваючи

Страждаючи за морем, я забув про тебе

Моїй найсвітлішій, згаслій мрії

Я залишився один на один у темряві

У цьому психоделічному сні

Стисаючи в долонях залишки весни

Надійно схопившись за руки один одного

Я обираю жити, не як ви,

Але щось на спад всі можливості, сука

Вони все здохнуть, не вірячи в любовь

Твоїми сльозами наповнивши келихи

Твій новий гнилий побив тебе знову,

Але ти вже готова терпіти всі страждання

І в порожнечі всіх прожитих років

Ти зрозумієш, нарешті, навіщо їм твоє тіло

Ти подивишся на небо, там проти тебе

Твої знову розбиті коліна даремно,

А ночами, як раніше, буває малюю

На мені ти не злися, я за ним не сумую

Портрети там усяких блядей, мені непотрібних

Лише для тебе мені бути найкращим

Ти піднімаєш очі…

З тобою знову хтось поруч,

А по щоці сльоза

Ти проводжаєш поглядом

Згадка про нас і мій хрипкий голос, що простигнув.

Зникають у темряві, ти не втомилася брехати собі

На цих стінах накопичуються питання, видно просто не дорос.

Залишуся калюжею гірких сліз, у кислоті твого волосся

На краю землі, тільки ми

Тільки з тобою, своє серце відкрий

Мої стрілки годин, попіл минулих гріхів

Нас уже не врятувати, нас занось

На краю землі, тільки ми

Тільки з тобою своє серце відкрий

Мої стрілки годин, попіл минулих гріхів

Нас уже не врятувати…

Зупини мене, я так давно не бачив світла

І ця пісня для тебе

Моє кохання зникло десь

Я кожного дня відкриваю очі

В надії доторкнуться руками

Своїми словами ти вбила мене

Розтоптавши кохання ногами

Залишивши лише поцілунок на фотографії, ми

Зіткнулися десь у сантиметрах на краю землі

І твій прокурений голос, сюди ж стрілки годинника

Прокляття прожитих снів, мораль забутих віршів

Залишки вилилися на підлогу, начебто більше не треба

Чорнило бруднили скатертину, тюлі летіли в стіни.

І за шматками збираючи, я мчуся від краю до краю

Наш скалічений світ, схожий на оригамі,

Але ти почуєш і не згадаєш, що було між нами…

Розтоптавши кохання ногами…