Знаешь, Мэри - найтивыход

Знаешь, Мэри, в моей голове - звери.

Они бы тебя съели, если бы я разрешил!

Но я их гоню из прерий, на ключ закрываю двери -

Сидят на цепях звери, на ржавых цепях души.

А звери мои ночью рвут кожу и плоть в клочья,

И каждый их клык заточен - играют на струнах жил.

Но всё-таки, между прочим, пусть я и обесточен -

Ты вся, до ресниц и точек причина того, что я жив.

Беги от меня, Мэри!

Прижмись же ко мне теснее.

Спасайся скорей, Мэри.

Ничто тебя не спасёт.

Коснувшись тебя, Мэри.

Попробовав раз звери,

Живущие в моем теле - хотят ещё и ещё.

Ты знаешь, Мэри, есть истина в вине и теле.

Религии и постели, но я отыскал в тебе.

И пусть сегодня другой одеяло грею,

Но спят мои злые звери тебя видя в каждом сне.

Знаешь, Мэри, в моей голове - звери.

Они бы тебя съели, если бы я разрешил!

Но я их гоню из прерий, на ключ закрываю двери -

Сидят на цепях звери, на ржавых цепях души.

А звери мои ночью рвут кожу и плоть в клочья,

И каждый их клык заточен - играют на струнах жил.

Но всё-таки, между прочим, пусть я и обесточен -

Ты вся, до ресниц и точек причина того, что я жив.

Беги от меня!

Беги от меня...

Беги от меня...

Беги от меня, Мэри!

Прижмись же ко мне теснее.

Спасайся скорей, Мэри.

Ничто тебя не спасёт.

Коснувшись тебя, Мэри.

Попробовав раз звери,

Живущие в моем теле - хотят ещё и ещё.

Ты знаешь, Мэри, есть истина в вине и теле.

Религии и постели, но я отыскал в тебе.

И пусть сегодня другой одеяло грею,

Но спят мои злые звери тебя видя в каждом сне.

Поверь, я не буду зрителем,

Скрываясь в своей обители до самых последних дней.

Я прилечу с Юпитера в квартиру твою, Мэри.

Стань же скорей укротительницей моих диких зверей;

Зверей...

Знаєш, Мері, у моїй голові – звірі.

Вони б тебе з'їли, якби я дозволив!

Але я їх гоню з прерій, на ключ зачиняю двері

Сидять на ланцюгах звірі, на іржавих ланцюгах душі.

А звірі мої вночі рвуть шкіру і тіло на шматки,

І кожен їх ікл заточений – грають на струнах жив.

Але все-таки, між іншим, нехай я і знеструмлений -

Ти вся, до вій і точок, причина того, що я живий.

Біжи від мене, Мері!

Притисніть до мене вже.

Рятуйся швидше, Мері.

Ніщо тебе не врятує.

Торкнувшись тебе, Мері.

Спробувавши раз звірі,

Ті, хто живе в моєму тілі, хочуть ще й ще.

Ти знаєш, Мері, є істина у вині та тілі.

Релігії та ліжка, але я знайшов у тобі.

І нехай сьогодні інший ковдру грію,

Але сплять мої злі звірі тебе, бачачи в кожному сні.

Знаєш, Мері, у моїй голові – звірі.

Вони б тебе з'їли, якби я дозволив!

Але я їх гоню з прерій, на ключ зачиняю двері

Сидять на ланцюгах звірі, на іржавих ланцюгах душі.

А звірі мої вночі рвуть шкіру і тіло на шматки,

І кожен їх ікл заточений – грають на струнах жив.

Але все-таки, між іншим, нехай я і знеструмлений -

Ти вся, до вій і точок, причина того, що я живий.

Біжи від мене!

Біжи від мене...

Біжи від мене...

Біжи від мене, Мері!

Притисніть до мене вже.

Рятуйся швидше, Мері.

Ніщо тебе не врятує.

Торкнувшись тебе, Мері.

Спробувавши раз звірі,

Ті, хто живе в моєму тілі, хочуть ще й ще.

Ти знаєш, Мері, є істина у вині та тілі.

Релігії та ліжка, але я знайшов у тобі.

І нехай сьогодні інший ковдру грію,

Але сплять мої злі звірі тебе, бачачи в кожному сні.

Повір, я не буду глядачем,

Переховуючись у своїй обителі до останніх днів.

Я прилячу з Юпітера в твою квартиру, Мері.

Стань же скоріше упокоренням моїх диких звірів;

Звірів...