Un matto - Morgan

Tu prova ad avere un mondo nel cuore

e non riesci ad esprimerlo con le parole

e la luce del giorno si divide la piazza

tra un villaggio che ride e te lo scemo che passa

e neppure la notte ti lascia da solo

gli altri sognan se stessi e tu sogni di loro

E sì anche tu andresti a cercare

le parole sicure per farti ascoltare

per stupire mezz’ora basta un libro di storia

io cercai di imparare la Treccani a memoria

e dopo maiale, Majakowskij, malfatto

continuarono gli altri fino a leggermi matto

E senza sapere a chi dovessi la vita

in un manicomio io l’ho restituita

qui sulla collina dormo malvolentieri

eppure c'è luce ormai nei miei pensieri

qui nella penombra ora invento parole

ma rimpiango una luce, la luce del sole

Le mie ossa regalano ancora alla vita

le regalano ancora erba fiorita

ma la vita è rimasta nelle voci in sordina

di chi ha perso lo scemo e lo piange in collina

di chi ancora bisbiglia con la stessa ironia

«una morte pietosa lo strappò alla pazzia»

Ви намагаєтеся мати світ у своєму серці

і це не передати словами

а денне світло розділяє площу

між селом, що сміється, і дурнем, що проходить повз

і навіть ніч не залишає тебе в спокої

інші мріють про себе, а ви мрієте про них

І так, ви теж пішли б шукати

вірні слова, які змусять вас слухати

книги історії достатньо, щоб вразити півгодини

Я намагався вивчити треккані напам’ять

а після свині, Маяковський, погано зроблений

інші продовжували, поки не прочитали мене з розуму

І не знаючи, кому я зобов’язаний своїм життям

в притулку я його повернув

тут на горі я сплю неохоче

але тепер у моїх думках світло

тут у тьмяному світлі тепер вигадую слова

але я шкодую про світло, про світло сонця

Мої кістки ще дають життя

вони ще дають їй квітучу траву

але життя залишилося в приглушених голосах

тих, хто втратив дурня і плаче за ним у пагорбах

тих, хто досі шепоче з тією ж іронією

«Жаласна смерть вирвала його з божевілля»