Un giudice - Morgan

Cosa vuol dire avere un metro e mezzo di statura

Ve lo rivelan gli occhi

E le battute della gente

O la curiosità di una ragazza irriverente che vi avvicina solo per un suo

dubbio impertinente

Vuole scoprire se è vero quanto si dice intorno ai nani, che siano i più

forniti della virtù meno apparente, fra tutte le virtù la più indecente

Passano gli anni e i mesi e se li conti anche i minuti è triste trovarsi adulti

Senza essere cresciuti la mal dicenza insiste batte la lingua sul tamburo fino

a dire che un nano è una carogna di sicuro perchè ha il cuore troppo.

troppo vicino al buco del culo

Fu nelle notti insonne vegliate al lume del rancore, che preparai

Gli esami e diventai procuratore, per imboccar

La strada che dalle banche di una cattedrale portan alla sacrestia,

quindi alla cattedra di un tribunale

Giudice finalmente…

Giudice in terra del

Bene e del male!

E allora la mia statura non dispezzò più buon umore a chi alla sbarra in piedi

mi diceva «vostro onore» e di affidarli al boia fu un piacere del tutto mio,

prima di genuflettermi nell’ora dell’addio non conoscendo

Affatto la statura di Dio!

Що значить бути півтора метра зростом

Твої очі відкривають тобі це

І народні жарти

Або цікавість нешанобливої ​​дівчини, яка звертається до вас тільки заради свого

нахабний сумнів

Він хоче дізнатися, чи правда те, що говорять про гномів, що їх найбільше

наділений найменшою очевидною чеснотою, найнепристойнішою з усіх чеснот

Минають роки і місяці, і якщо їх порахувати, то навіть хвилини сумні бути дорослими

Не подорослішавши, злоба наполягає, що б'є язиком по барабану

сказати, що гном — це падаль, бо в нього занадто багато серця.

занадто близько до срака

Саме в безсонні ночі, що не давали спати світлом злості, я готувався

Іспити і я став прокурором, годувати

Дорога, що веде від берега собору до ризниці,

потім до голови суду

Судіть нарешті...

Суддя в землі с

Добро і зло!

І тоді мій зріст більше не зневажав гарного гумору до тих, хто стояв біля бару

він сказав мені: «Ваша честь», і доручити їх катам було моєю радістю,

перед клінами на прощання, не знаючи

Не божий зріст!