The Gatecrasher - Momus

He shows up at the party in a pair of dark glasses

His grandfather wore in the war

Saying nothing to no-one, just drinks as if that’s

What God gave him his ugly mouth for

And he doesn’t make passes at the girls in the corner

In their Bolshevik glasses and black

When they giggle a little and look at him funny

The gatecrasher only looks back

He takes in the faces, never quite placing them

Squinting his short-sighted eyes

And each one reminds him of someone he’s known

Or someone he faintly dislikes

And he can’t understand the naive curiosity

Forcing two strangers to talk

When language is always and everywhere language

And people are like cheese and chalk

So he lifts himself out of his squatting position

And gets up for something to eat

But the ham is too pink and the turkey is cardboard

And the plate is as floppy as meat

So he fills up his glass with a bottle of vodka

Snatched from some new arrivals who stare

As he tips back his head like a man seized with laughter

And spits the drink into the fire

And he looks so appealing with eyes like a bloodhound

And hair like the 'Quatre Cent Coups'

With the holes in his trousers designed to arouse us

He looks like he’d know what to do

On the rims of his eyes there’s a trace of infection

Or maybe the mark of a tear

Is it mascara or is it bacteria, there where the white disappears?

And which of those girls isn’t scared of him

And which of us isn’t the same

And maybe that’s why, of the four of them

No one remembers the gatecrasher' s name

Absentmindedly licking the tip of a finger

He’s just used for scratching his ear

He wrinkles his nose at the taste of the wax

Which, like him, is acidic and sour

And just for a second something comes back to him

Something so real and remote

That he flings back his vodka to blank out the thought

And he grins as it scorches his throat

Maybe he thinks of his mother, how she kicked out his father

When he’d pushed her around once too much

And how he’d pretended to sleep as she hugged him

And how he’d been calmed by her touch

Or he’s sad with nostalgia for a little Italian

Who worked in a bar in Milan

While they swept up the glass on Piazza Fontana

He knew she’d be thinking of him

She’d be thinking of him

Or he wonders why Hitler liked lemon verbena

And whether he loved Eva Braun

Or maybe he thinks of his cheap bed and breakfast

On the far side of town

Він з’являється на вечорі в парі темних окулярів

Його дід носив на війні

Нікому нічого не говорити, просто п’є так, ніби це є

За що Бог дав йому свій потворний рот

І він не робить пасів на дівчат у кутку

У більшовицьких і чорних окулярах

Коли вони трішки хихикають і дивляться на нього смішно

Гейткрашер лише озирається назад

Він оглядає обличчя, ніколи не розташовуючи їх до кінця

Примруживши свої короткозорі очі

І кожен з них нагадує йому когось, кого він знає

Або когось, хто йому ледь не подобається

І він не може зрозуміти наївної цікавості

Змусити двох незнайомців розмовляти

Коли мова завжди і всюди мова

А люди як сир і крейда

Тому він піднімається зі свого положення навпочіпки

І встає, щоб щось поїсти

Але шинка занадто рожева, а індичка картонна

А тарілка така дискутна, як м’ясо

Тому він наповнює свой келих пляшкою горілки

Вирваний у деяких новоприбулих, які дивляться

Коли він відкидає голову, наче людина, охоплена сміхом

І пльє напій у вогонь

І він виглядає таким привабливим із очима, як бладхаунд

І зачіска, як у 'Quatre Cent Coups'

З дірками в штанях, створених для того, щоб нас збудити

Схоже, він знав, що робити

На краю його очей є сліди інфекції

Або може слід сльози

Це туш, чи це бактерії, там, де зникає білий?

І яка з цих дівчат його не боїться

І хто з нас не однаковий

І, можливо, саме тому з  чотирьох з них

Ніхто не пам’ятає ім’я шлюза

Розсіяно облизує кінчик пальця

Він просто використовується для того, щоб почухати вухо

Він морщить ніс від смаку воску

Який, як і він, кислий і кислий

І лише на мить щось повертається до нього

Щось таке реальне й віддалене

Що він кидає горілку, щоб заглушити цю думку

І він посміхається, коли це обпікає йому горло

Можливо, він думає про свою матір, як вона вигнала його батька

Коли він занадто сильно штовхнув її

І як він удавав, що спить, коли вона його обіймала

І як його заспокоїв її дотик

Або він сумує від ностальгії за маленьким італійцем

Хто працював у барі у Мілані

Поки вони підмітали скло на Пьяцца Фонтана

Він знав, що вона подумає про нього

Вона думала б про нього

Або він задається питанням, чому Гітлер любив лимонну вербену

І чи любив він Єву Браун

Або, можливо, він думає про свій дешевий ліжко та сніданок

На дальній стороні міста