La Pianura Dei Sette Fratelli - Modena City Ramblers, The Gang

Terra e Acqua e Vento

Non c’era tempo per la paura

Nati sotto la stella quella più bella della pianura

Avevano una falce e mani grandi da contadini

E prima di dormire un «padre nostro» come da bambini

Sette figlioli sette di pane e miele a chi li do

Sette come le note una canzone gli canterò

E Pioggia e Neve e Gelo e fola e fuoco insieme al vino

E vanno via i pensieri insieme al fumo su per il camino

Avevano un granaio e il passo a tempo di chi sa ballare

Di chi per la vita prende il suo amore e lo sa portare

Sette fratelli sette di pane e miele a chi li do

Non li darò alla guerra all’uomo nero non li darò

Nuvola Lampo e Tuono non c'è perdono per quella notte

Che gli squadristi vennero e via li portarono coi calci e le botte

Avevano un saluto e degli abbracci quello più forte

Avevano lo sguardo quello di chi va incontro alla sorte

Sette figlioli sette sette fratelli a chi li do

Ci disse la Pianura questi miei figli mai li scorderò

Sette uomini sette sette ferite e sette solchi

Ci disse la pianura i figli di Alcide non sono mai morti

In quella pianura da Valle Re ai Campi Rossi

Noi ci passammo un giorno e in mezzo alla nebbia

Ci scoprimmo commossi

Земля і вода і вітер

Страху не було часу

Народжений під зіркою, найкрасивішою на рівнині

У них була коса і великі селянські руки

А перед сном «батько наш» як дитина

Семеро дітей, семеро хліба й меду, яким я даю їх

Сім як ноти заспіваю йому пісню

І дощ, і сніг, і мороз, і казка, і вогонь разом з вином

І думки йдуть разом із димом у комин

У них був сарай і темп тих, хто вміє танцювати

З тих, хто приймає його любов на все життя і вміє її нести

Сім братів, сім хліба й меду, яким я даю їх

Не дам їх на війну чорному не дам

Хмара Блискавка і грім немає прощення за ту ніч

Щоб прийшли сквадристи і забрали їх ногами та ударами

Вони привітали і обійняли найсильнішого

Вони мали погляд тих, хто зустрічає долю

Семеро дітей сім сім братів, яким я їх віддаю

Рівнина сказала нам, що цих моїх дітей я ніколи не забуду їх

Сім чоловіків сім ран і сім борозен

Рівнина сказала нам, що діти Алкіда ніколи не вмирали

На тій рівнині від Валле Ре до Кампі Россі

Там ми провели день і серед туману

Ми виявилися зворушеними