Казаки - Михаил Звездинский

Мы родились близ устьев русских рек,

Где нет конца ковыльному раздолью.

Иной привык холопствовать весь век,

А казаку нужны лишь конь и степь да воля.

Ой-да, горе не беда,

В России снова холода.

Ой-да, горе не беда,

В полях полынь да лебеда.

Ой-да, горе не беда,

Пройдут нелегкие года.

Ой-да, горе не беда,

Беда ведь тоже не беда.

Добыли мы Отечеству Сибирь,

Прошли ее до моря-океана.

Не золото влекло, манила ширь,

И вел не страх, а вера в атамана.

Ой-да, горе не беда,

Страшимся Божьего Суда.

Ой-да, горе не беда,

Наш атаман — он хоть куда.

Ой-да, горе не беда,

В огонь и в воду мы всегда.

Ой-да, горе не беда,

Когда рука твоя тверда.

Господь нам испытания припас;

Крестили плетью, с нас кресты срывали.

И пули расказачивали нас,

Но все-таки до сердца не достали.

Ой-да, горе не беда,

Свои князья или орда.

Ой-да, горе не беда,

Большевики иль господа.

Ой-да, горе не беда,

Кипит кровавая страда.

Ой-да, горе не беда,

Горит казачая звезда.

Простор, как брага, бродит по крови;

Упрямы мы, как скакуны степные,

Россия-матушка, нас позови —

Не подведут казаки боевые.

Ой-да, горе не беда,

Нахлынет вешняя вода.

Ой-да, горе не беда,

Воспрянет Русь из-подо льда.

Ой-да, горе не беда,

Вернем мы храмы в города.

Ой-да, горе не беда,

Не помирать же со стыда.

Ой-да, горе не беда,

Свои князья или орда.

Ой-да, горе не беда,

Большевики иль господа.

Ой-да, горе не беда,

Горит казачая звезда.

Ой-да, горе не беда,

Мы побеждаем как всегда.

Ми народилися поблизу усть російських річок,

Де немає кінця ковильному роздолу.

Інший звик холопствувати все століття,

А козаку потрібні лише кінь і степ і воля.

Ой-так, горе не біда,

У Росії знову холоду.

Ой-так, горе не біда,

В полях полин та лобода.

Ой-так, горе не біда,

Пройдуть нелегкі роки.

Ой-так, горе не біда,

Адже біда теж не біда.

Здобули ми Батьківщині Сибір,

Пройшли її до моря-океану.

Не золото вабило, манила ширь,

І вів не страх, а віра в отамана.

Ой-так, горе не біда,

Страшимося Божого Суду.

Ой-так, горе не біда,

Наш отаман — він хоч куди.

Ой-так, горе не біда,

У вогонь і в воду ми завжди.

Ой-так, горе не біда,

Коли твоя рука тверда.

Господь нам випробування припасив;

Хрестили батогом, з нас хрести зривали.

І кулі розказували нас,

Але все-таки до серця не дістали.

Ой-так, горе не біда,

Свої князі чи орда.

Ой-так, горе не біда,

Більшовики чи панове.

Ой-так, горе не біда,

Кипить кривава жнива.

Ой-так, горе не біда,

Горить козача зірка.

Простір, як брага, бродить по крові;

Уперті ми, як степові скакуни,

Росія-матінка, нас поклич —

Не підведуть козаки бойові.

Ой-так, горе не біда,

Налине весняна вода.

Ой-так, горе не біда,

Збудеться Русь з-під льоду.

Ой-так, горе не біда,

Повернемо ми храми в міста.

Ой-так, горе не біда,

Не помирати ж зі сорому.

Ой-так, горе не біда,

Свої князі чи орда.

Ой-так, горе не біда,

Більшовики чи панове.

Ой-так, горе не біда,

Горить козача зірка.

Ой-так, горе не біда,

Ми перемагаємо як завжди.