Северная весна - Михаил Шуфутинский , Воровайки

Ослаб мороз, очнулись ели

И после длительного сна

Роняя слезные капели, проснулась север весна

Укромно горестно поплакав

Над пустотой седых полей

Припев:

Раскидав широко километры

Не приветливый дальний восток

И гоняют холодные ветры

Наших судеб измятый листок,

Но с надеждой как было веками

Обнимая всех верных подруг

Мы махали простыми платками

Мы махали на волю, на юг

Река открылась с середины, бурлила пенилась вода

И разломившиеся льдины, неслись неведомо куда

Неслись как проклятые судьбы, людьми забытые навек

На этом вечном перепутье, где выживает человек

Припев:

Раскидав широко километры

Не приветливый дальний восток

И гоняют холодные ветры

Наших судеб измятый листок,

Но с надеждой как было веками

Обнимая всех верных подруг

Мы махали простыми платками

Мы махали на волю, на юг

Ослаб мороз, прокинулися ялинки

І після тривалого сну

Ронячи слізні краплі, прокинулася північ весна

Затишно сумно поплакавши

Над порожнечею сивих полів

Приспів:

Розкидавши широко кілометри

Непривітний далекий схід

І ганяють холодні вітри

Наших доль зім'ятий листок,

Але з надією як було століттями

Обіймаючи всіх вірних подруг

Ми махали простими хустками

Ми махали на волю, на південь

Річка відкрилася з середини, вирувала пінилася вода

І розламені крижини, мчали невідомо куди

Мчали як прокляті долі, людьми забуті навіки

На цьому вічному роздоріжжі, де виживає людина

Приспів:

Розкидавши широко кілометри

Непривітний далекий схід

І ганяють холодні вітри

Наших доль зім'ятий листок,

Але з надією як було століттями

Обіймаючи всіх вірних подруг

Ми махали простими хустками

Ми махали на волю, на південь