The Ride To Agadir - Mike Batt

We rode in the morning,

Casablanca to the west.

On the Atlas mountain foothills leading down to Marakesh.

For Mohammed and Marocco

We had taken up our guns

For the ashes of our fathers and the children of our sons.

For the ashes of our fathers and the children of our sons.

In the dry winds of summer

We were sharpening the blades.

We were riding to act upon the promise we had made.

With the fist and the dagger,

With the rifle and and the lance,

We will suffer no intrusion from the infidels of France.

We will suffer no intrusion from the infidels of France.

We could wait no more,

In the burning sands on the ride to Agadir.

Like the dogs of war,

For the future of this land on the ride to Agadir.

Though they were waiting,

And they were fifty to our ten,

They were easily outnumbered by a smaller force of men.

As the darkness was falling

They were soon to realize,

We were going to relive upon their godforsaken lives.

We were going to relive upon their godforsaken lives.

We could wait no more,

In the burning sands on the ride to Agadir.

Like the dogs of war,

For the future of this land on the ride to Agadir.

We rode in the morning,

Casablanca to the west.

On the Atlas mountain foothills leading down to Marakesh.

For Mohammed and Marocco

We had taken up our guns,

For the edges of our fathers and the children of our sons.

For the edges of our fathers and the children of our sons.

Ми їхали вранці,

Касабланка на захід.

На підніжжях гори Атлас, що веде до Маракеша.

За Мухаммеда і Марокко

Ми взяли нашу зброю

За прах наших батьків і дітей наших синів.

За прах наших батьків і дітей наших синів.

У сухих вітрах літа

Ми точили леза.

Ми їхали, щоб виконати обіцянку, яку дали.

Кулаком і кинджалом,

З рушницею та списом,

Ми не постраждаємо від невірних Франції.

Ми не постраждаємо від невірних Франції.

Ми більше не могли чекати,

У палаючих пісках під час дороги до Агадіру.

Як пси війни,

Заради майбутнього цієї землі в поїздці до Агадіру.

Хоч чекали,

І їх було п’ятдесят до наших десяти,

Вони були легко перевершені меншою кількістю людей.

З настанням темряви

Невдовзі вони зрозуміли,

Ми збиралися знову пережити їхні богом забуті життя.

Ми збиралися знову пережити їхні богом забуті життя.

Ми більше не могли чекати,

У палаючих пісках під час дороги до Агадіру.

Як пси війни,

Заради майбутнього цієї землі в поїздці до Агадіру.

Ми їхали вранці,

Касабланка на захід.

На підніжжях гори Атлас, що веде до Маракеша.

За Мухаммеда і Марокко

Ми взяли до рук зброю,

За край наших батьків і дітей наших синів.

За край наших батьків і дітей наших синів.