Верочка - Микаэл Леонович Таривердиев, Людвиг Ашкенази

Я ей прямо так и сказал:

, Об этом, Верок, не может быть и речи,

он же женатый человек!"

А она все плакала, все плакала,

как окно в ноябре, и только говорила:

«Я знаю, я знаю,

но что же мне делать?»

Я ей прямо так и сказал:

, Верочка, родная, в жизни все проходит,

остывает,

и потом с трудом вспоминаешь,

как выглядел тот, кто был тебе дорог,

и сам удивляешься,

что целых три месяца подряд

ходил на почту по пять километров

туда и обратно, туда и обратно,

так и не получив ни одного письма".

А Вера мне сказала: «Я с собой что-нибудь сделаю»…

Вечером я заглянул к ней в спаленку,

она спала

и так дышала, так прерывисто,

как маленькая, как слабый бегун, которому

не добежать до финиша.

Ведь такие слабые бегуны

ничего не могут выиграть.

…Или могут?

Я їй прямо так і сказав:

, Про це, Вірок, не може бути і мови,

він ж одружений чоловік!"

А вона все плакала, все плакала,

як вікно в листопаді, і тільки говорила:

«Я знаю, я знаю,

але що що мені робити?»

Я їй прямо так і сказав:

, Вірочка, рідна, в житті все проходить,

остигає,

і потім з трудом згадуєш,

як виглядав той, хто був тобі дорогий,

і сам дивуєшся,

що цілих три місяці поспіль

ходив на пошту по п'ять кілометрів

туди і назад, туди і назад,

так і не отримавши жодного листа".

А Віра мені сказала: «Я з собою що-небудь зроблю»...

Увечері я заглянув до неї в спаленку,

вона спала

і так дихала, так уривчасто,

як маленька, як слабкий бігун, якому

не добігти до фінішу.

Адже такі слабкі бігуни

нічого не можуть виграти.

…Чи можуть?