Мгновения - Микаэл Леонович Таривердиев

Не думай о секундах свысока.

Наступит время, сам поймешь, наверное:

Свистят они, как пули у виска,

Мгновения, мгновения, мгновения.

Мгновения спрессованы в года.

Мгновения спрессованы в столетия.

И я не понимаю иногда

Где первое мгновенье, где последнее.

У каждого мгновенья свой резон,

Свои колокола, своя отметина.

Мгновенья раздают кому — позор,

Кому — бесславье, а кому — бессмертие.

Из крохотных мгновений соткан дождь.

Течет с небес вода обыкновенная,

И ты порой почти полжизни ждешь,

Когда оно придет, твое мгновение.

Придет оно, большое, как глоток.

Глоток воды во время зноя летнего.

А в общем, надо просто помнить долг

От первого мгновенья до последнего.

Не думай о секундах свысока.

Наступит время, сам поймешь, наверное:

Свистят они, как пули у виска,

Мгновения, мгновения, мгновения… Мгновения…

Не думай про секунди зверхньо.

Настане час, сам зрозумієш, мабуть:

Свистять вони, як кулі біля скроні,

Миті, миті, миті.

Миті спресовані у роки.

Миті спресовані у століття.

І я не розумію іноді

Де першу мить, де останню.

У кожної миті свій резон,

Свої дзвони, своя мітка.

Миті роздають комусь — ганьба,

Кому - безслав'я, а кому - безсмертя.

З крихітної миті витканий дощ.

Тече з небес вода звичайна,

І ти часом майже півжиття чекаєш,

Коли воно прийде, твоя мить.

Прийде воно, велике, як ковток.

Ковток води під час літньої спеки.

А загалом треба просто пам'ятати борг

Від першої миті до останньої.

Не думай про секунди зверхньо.

Настане час, сам зрозумієш, мабуть:

Свистять вони, як кулі біля скроні,

Миті, миті, миті… Миті…