Santiago De Chile - Miguel Rios

Allí amé a una mujer terrible

Llorando por el humo siempre eterno

Y aquella ciudad acorralada por símbolos de invierno

Allí aprendí a quitar con piel el frío

Y allá todo mi cuerpo a la llovizna

En manos de la niebla dura y blanca

Por calles del enigma

Eso no está muerto, no me lo mataron

Ni con la distancia no con el vil soldado

Eso no está muerto, no me lo mataron

Ni con la distancia no con el vil soldado

Allí entre los cerros tuve amigos

Que entre bombas de humo eran hermanos

Allí yo tuve más de cuatro cosas que

Siempre he deseado

Allí nuestra canción se hizo pequeña

Entre la multitud desesperada

Un poderoso canto de la tierra

Era quien más cantaba

Eso no está muerto, no me lo mataron

Ni con la distancia no con el vil soldado

Eso no está muerto, no me lo mataron

Ni con la distancia no con el vil soldado

Hasta allí me siguió como una sombra

El rostro del que ya no se veía

Y en el oído me susurró la muerte que ya aparecería

Allí yo tuve un odio, una vergüenza

Niños mendigos de la madrugada

Y el deseo de cambiar cada cuerda por un saco de balas

Eso no está muerto, no me lo mataron

Ni con la distancia no con el vil soldado

Eso no está muerto, no me lo mataron

Ni con la distancia no con el vil soldado

Там я кохав жахливу жінку

Плаче за вічним димом

І те місто, закуте символами зими

Там я навчився знімати холод шкірою

А там все моє тіло в дощику

В руках твердий білий туман

Вулицями загадок

Це не мертвий, вони мене не вбили

Навіть не з відстанню, не з підлим солдатом

Це не мертвий, вони мене не вбили

Навіть не з відстанню, не з підлим солдатом

Там серед пагорбів я мав друзів

Що між димовими шашками вони були братами

Там у мене було більше чотирьох речей

Я завжди хотів

Там наша пісенька стала маленькою

Серед розпачливого натовпу

Могутня пісня від землі

Він найбільше співав

Це не мертвий, вони мене не вбили

Навіть не з відстанню, не з підлим солдатом

Це не мертвий, вони мене не вбили

Навіть не з відстанню, не з підлим солдатом

Аж доти він слідував за мною, як тінь

Обличчя якого вже не було видно

І мені на вухо шепотіла смерть, що вже з'явиться

Там у мене була ненависть, сором

Діти-жебраки рано вранці

І бажання проміняти кожну струну на мішок куль

Це не мертвий, вони мене не вбили

Навіть не з відстанню, не з підлим солдатом

Це не мертвий, вони мене не вбили

Навіть не з відстанню, не з підлим солдатом