Soy un Corazón Tendido al Sol - Miguel Rios, Victor Manuel

Aunque soy un pobre diablo

casi siempre digo la verdad

como fuego abrasador

siempre quise ser el que no soy

no transcurre el tiempo junto a ti

no existe el reloj

no tiene sentido entre tú y yo.

Aunque soy un pobre diablo

se despierta el día y echo a andar

invencible de moral

que difícil es buscar la paz

convivir venciendo a los demás

nuestra sociedad

es un buen proyecto para el mal.

Dejo sangre en el papel

y todo lo que escribo al día siguiente rompería

si no fuera porque creo en ti

a pesar de todo tú me haces vivir

me haces escribir dejando el rastro de mi alma

y cada verso es un girón de piel

soy un corazón tendido al sol.

Aunque soy un pobre diablo

sé dos o tres cosas nada más

sé con quién no debo andar

también se guardar fidelidad

sé quien son amigos de verdad

sé bien donde están

nunca piden nada y siempre dan

Dejo sangre en el papel

y todo lo que escribo al día siguiente rompería

si no fuera porque creo en ti

a pesar de todo tú me haces vivir

me haces escribir dejando el rastro de mi alma

y cada verso es un girón de piel

soy un corazón tendido al sol

soy un corazón tendido al sol.

Хоча я бідний диявол

Я майже завжди кажу правду

як палаючий вогонь

Я завжди хотів бути тим, ким я не є

з тобою час не минає

годинника немає

Це не має сенсу між нами.

Хоча я бідний диявол

день прокидається і я починаю ходити

непереможний у моралі

як важко знайти спокій

співіснувати, перемагаючи інших

наше суспільство

це хороший проект для зла.

Я залишаю кров на папері

і все, що я напишу наступного дня, зламається

якби не тому, що я вірю в тебе

незважаючи на все, що ти змушуєш мене жити

Ти змушуєш мене писати, залишаючи слід моєї душі

і кожен вірш — це сльоза шкіри

Я — серце, простягнуте в сонці.

Хоча я бідний диявол

Я знаю дві-три речі, більше нічого

Я знаю, з ким мені не варто бути

Я теж вмію зберігати вірність

Я знаю хто такі справжні друзі

Я знаю, де вони

вони ніколи нічого не просять і завжди дають

Я залишаю кров на папері

і все, що я напишу наступного дня, зламається

якби не тому, що я вірю в тебе

незважаючи на все, що ти змушуєш мене жити

Ти змушуєш мене писати, залишаючи слід моєї душі

і кожен вірш — це сльоза шкіри

Я — серце, простягнуте в сонці

Я — серце, простягнуте в сонці.