Cantares - Miguel Rios

Todo pasa y todo queda

Pero lo nuestro es pasar,

Pasar haciendo caminos,

Caminos sobre la mar.

Nunca persegui la gloria

Ni dejar en la memoria

De los hombres mi cancion;

Yo amo los mundos sutiles,

Ingravidos y gentiles

Como pompas de jabon.

Me gusta verlos pintarse

Se sol y grana, volar

Bajo el cielo azul, temblar

Subitamente y quebrarse…

Nunca persegui la gloria.

Caminante son tus huellas

El camino y nada mas;

Caminante, no hay camino

Se hace camino al andar.

Al andar se hace camino

Y al volver la vista atras

Se ve la senda que nunca

Se ha de volver a pisar.

Caminante no hay camino

Sino estelas en la mar…

Hace algun tiempo en ese lugar

Donde hoy los bosques se visten de espinos

Se oyo la voz de un poeta gritar

«Caminante no hay camino,

Se hace camino al andar…»

Golpe a golpe, verso a verso…

Murio el poeta lejos del hogar.

Le cubre el polvo de un pais vecino.

Al alejarse, le vieron llorar.

«Caminante, no hay camino,

Se hace camino al andar»

Golpe a golpe, verso a verso…

Cuando el jilguero no puede cantar

Cuando el poeta es un peregrino,

Cuando de nada nos sirve rezar.

«Caminante, no hay camino,

Se hace camino al andar…»

Golpe a golpe, verso a verso

Все буває і все буває

Але наше — пройти,

прокладаючи шляхи,

Дороги над морем.

Я ніколи не гнався за славою

Ні залишити на згадку

Про чоловіків моя пісня;

Я люблю тонкі світи,

Невагомий і ніжний

Як мильна піна.

Мені подобається бачити, як вони малюють себе

Будь сонцем і багряним, лети

Під небом синім тремти

Раптом і зламати…

Я ніколи не гнався за славою.

ходок — твої сліди

Дорога і більше нічого;

Вокер, немає способу

Шлях зроблений пішки.

При ходьбі доріжка прокладена

А коли озиратися назад

Ти бачиш шлях, який ніколи

Треба наступати знову.

ходунок немає можливості

Але прокидається в морі...

деякий час тому в тому місці

Там, де сьогодні ліси вбрані в колючки

Почувся голос поета

«Вокер, немає способу,

Шлях робиться ходьбою…»

Удар за ударом, вірш за віршем…

Помер поет далеко від дому.

Пил сусідньої країни вкриває його.

Коли він відійшов, вони побачили, що він плаче.

«Вокер, немає шляху,

Шлях робиться ходьбою»

Удар за ударом, вірш за віршем…

Коли зяблик не вміє співати

Коли поет паломник,

Коли марно молитися.

«Вокер, немає шляху,

Шлях робиться ходьбою…»

Удар за ударом, вірш за віршем