L'île - Michel Fugain

Ici le vent se dchire, la mer se brise et respire.

L’odeur des maquis des forts.

Ici les montagnes sont fires.

N’ont laisse que quelques pierres.

A la vigne et aux oliviers.

Ici un homme se sent vivant.

Ici un homme se sent plus grand.

Ici un homme a le temps.

Ici le mots semblent diffrents.

Ici la vie se vit autrement,

Se vit autrement sur ce radeau, sur ce bateau;

Cette le au milieu de l’eau.

C’est une le o il fait toujours bleu.

C’est une le comme il en reste peu.

Ici les gens sont silence;

Et ne disent ce qu’ils pensent,

Qu’a celui qui sait couter.

Ici vit un peuple libre,

Sa terre est son quilibre;

Ici la mmoire est un trsor,

Ici la paroles vaut de l’or,

Ici on se parle encore

Ici loin des villes et loin du bruit,

Ici je viendrai finir ma vie,

Finir ma vie sur ce radeau sur ce bateau.

Cette le au milieu de l’eau.

C’est une le comme il en reste peu.

Тут рве вітер, розбивається і дихає море.

Запах макісу фортів.

Тут гори вогонь.

Залишили лише кілька каменів.

До виноградника й оливкових дерев.

Тут людина відчуває себе живою.

Тут чоловік відчуває себе більшим.

Тут людина встигає.

Тут слова звучать інакше.

Тут по-іншому живеться життя,

Інакше живи на цьому плоті, на цьому човні;

Це посеред води.

Це місце, де завжди блакитно.

Це острів, якого мало хто залишився.

Тут народ мовчить;

І не кажи, що вони мають на увазі,

Тільки для тих, хто вміє коштувати.

Тут живе вільний народ,

Його земля — його рівновага;

Тут пам'ять - скарб,

Тут слова золота варті,

Ось ми знову говоримо

Тут далеко від міст і далеко від шуму,

Тут я прийду покінчити зі своїм життям,

Закінчити своє життя на цьому плоті на цьому човні.

Це посеред води.

Це острів, якого мало хто залишився.