Helsinki - Mélanie Pain, Julien Doré

Amie, voilà, je reviens t'écrire

De notre nouvelle adresse du nord d’Helsinki

Les yeux d’Anna réchauffent chacune de mes nuits

Tu sais c’est pour elle que j'étais parti

Son amour est pur comme le ciel d’Helsinki

Et je l’aime comme on aime l’amour de sa vie

Ami, c’est bon de te lire, crois moi

Car depuis ton départ il fait toujours plus froid

Comme si le vent d’Helsinki

Soufflait jusqu’ici bas

Dans mes rues de Paris ne résonne plus tes pas

Oserai je un jour t’avouer

Que j’en veux à Anna

D’avoir su te garder

Amie toi seule comprendras ce qui suit

Que c’est loin Paris j'égarais ma vie

Tu me manques tu me manques

Je n’ai rien appris

Et je crève d’ennui dans les rues d’Helsinki

Anna m’a dans le coeur que je ne mérite pas

Car je ne suis qu’un leurre pour m’enfuir

Je suis le roi

Ami c’est troublant de lire ces mots là

Car depuis ton départ j’ai cru mourir de froid

Comme si le vent d’Helsinki

Soufflait jusqu’ici bas

Dans mes rues de Paris ne résonne plus tes pas

Oserai je t’avouer

Que j’en veux à Anna

D’avoir elle su t’aimer

Mes démons jusqu’ici m’ont suivi à la trace

Bien plus que le froid c’est la peur qui me glace

Bientôt au matin j’embrasserai Anna

Et la regarderai dormir pour la dernière fois

Avec l’ombre de celui

Que je ne suis pas

Car je rentre à Paris

Car je rentre chez moi

Ami c’est bon de lire ces mots là

Car depuis ton départ

J’ai cru crever de froid

Comme si le vent d’Helsinki

Soufflait jusque dans mes draps

L’amour n’a pas de gare et s’envole ça et là

Oserai je un jour t’avouer

Que j’attendais ce mot

Cher ami à bientôt

Друже, я повернувся, щоб написати тобі

З нашої нової адреси в Північному Гельсінкі

Очі Анни зігрівають кожну мою ніч

Ти знаєш, що я пішов заради неї

Його любов чиста, як небо Гельсінкі

І я люблю її так, як ти любиш кохання всього свого життя

Друже, приємно тебе читати, повір мені

Бо з тих пір, як ти пішов, стає все холодніше і холодніше

Ніби вітер Гельсінкі

Дмувало так далеко

На моїх вулицях Парижа твої кроки більше не лунають

Чи наважуся я колись признатись тобі

Що я звинувачую Анну

Щоб знав, як тебе тримати

Тільки друже, зрозумієш те, що далі

Як далеко Париж, я втратив життя

я сумую за тобою я сумую за тобою

Я нічого не навчився

І мені нудно на вулицях Гельсінкі

Анна має мене в серці, чого я не заслуговую

Бо я лише приманка, щоб тікати

Я король

Друже, мені неприємно читати ці слова

Бо з тих пір, як ти пішов, я думав, що помру від холоду

Ніби вітер Гельсінкі

Дмувало так далеко

На моїх вулицях Парижа твої кроки більше не лунають

Смію тобі зізнатися

Що я звинувачую Анну

Щоб знав, як тебе любити

Мої демони досі вистежували мене

Більше, ніж холод, це страх, який заморожує мене

Скоро вранці я поцілую Анну

І спостерігати, як вона спить востаннє

З його тінню

Що я не є

Тому що я повертаюся до Парижа

Бо я повертаюся додому

Друже, добре читати ці слова

Тому що відколи ти пішов

Я думав, що вмираю від холоду

Ніби вітер Гельсінкі

Дував прямо крізь мої простирадла

Любов не має станції і літає туди-сюди

Чи наважуся я колись признатись тобі

Що я чекав цього слова

Дорогий друже до скорої зустрічі