Come deve andare - Max Pezzali

Erano le vacanze di Natale

Nell’anno di quel freddo micidiale

Il mio Peugeot col gelo arrancava

Tossiva un po', partiva e si fermava

Mi super uno col fifty nero

Lo vidi che rideva, son sicuro

Dall’alto del suo fifty sia di me che del Peugeot

Cos tornai a casa un po' umiliato

Col ghiaccio che dal chiodo era entrato

In profondit, nel mio orgoglio ferito

allora che al volo ho realizzato

Il rischio di passare la mia vita

Sopra un Peugeot che arranca in salita

Mentre uno con il fifty ti sorpassa, ride e va

E tutto va come deve andare

(o perlomeno cos dicono)

E tutto va come deve andare

(o perlomeno me lo auguro)

Se ne and il tempo delle mele

Ed arriv l’inferno delle pere

Amici che non avrei pi rivisto

Sbattuti l, scaraventati in pasto

A una realt che qualche anno dopo

Avrebbe gi riscosso il suo tributo

Da sola o con le quattro letterine magiche

E c’erano quelli gi sistemati

In societ, temuti e rispettati

Guardavano con schifo malcelato

Persone con cui avevano vissuto

Non era pi il tempo di parlare

Con gente che era cos inferiore

Ridendo di un Peugeot in salita che non ce la fa

E tutto va come deve andare

(o perlomeno cos dicono)

E tutto va come deve andare

(o perlomeno me lo auguro)

E siamo qui ai piedi di una strada

Che sale su, ripida e dissestata

La chiamano et della ragione

Ci passano miliardi di persone

Io spero di poterla fare tutta

Guardare gi quando arriver in vetta

Anche arrancando come quel vecchissimo Peugeot

E tutto va come deve andare

(o perlomeno cos dicono)

E tutto va come deve andare

(o perlomeno me lo auguro)

E tutto va come deve andare

(o perlomeno cos dicono)

E tutto va come deve andare

(o perlomeno me lo auguro)

Були різдвяні свята

У рік того смертельного холоду

Мій Peugeot тягнувся з морозом

Він трохи закашлявся, почав і зупинився

Я перебрав один із чорними п’ятдесятками

Я бачив, як він сміявся, я впевнений

З верхньої його п'ятдесятки і я, і Пежо

Тож я пішов додому трохи принижений

З льодом, який увійшов із пірша

Глибоко в моїй пораненій гордості

потім я зрозумів це на льоту

Ризик витратити своє життя

Над Peugeot, що тягнеться в гору

Поки один із п'ятдесятою обганяє вас, сміється і йде

І все йде як треба

(або так кажуть)

І все йде як треба

(або принаймні я на це сподіваюся)

Час яблук минув

І прилетів пекло груш

Друзі, яких я більше ніколи не побачу

Кинули туди, кинули в їжу

До реальності, яка через кілька років

Це вже дало б своє

Поодинці або з чотирма чарівними літерами

А були й ті, що вже осіли

У суспільстві бояться і поважають

Вони дивилися на це з неприхованою огидою

Люди, з якими вони жили

Говорити вже не було часу

З такими неповноцінними людьми

Сміючись над Peugeot, який не може встигнути

І все йде як треба

(або так кажуть)

І все йде як треба

(або принаймні я на це сподіваюся)

А ми тут біля підніжжя дороги

Підйом вгору, крутий і нерівний

Вони називають це віком розуму

Через нього проходять мільярди людей

Я сподіваюся, що мені все вдається

Подивіться вниз, коли я підійду до вершини

Навіть борючись, як той дуже старий Peugeot

І все йде як треба

(або так кажуть)

І все йде як треба

(або принаймні я на це сподіваюся)

І все йде як треба

(або так кажуть)

І все йде як треба

(або принаймні я на це сподіваюся)