Siebzehn - Max Herre

Ich weiß noch genau, wie das alles begann

Schon lange kein Kind mehr, noch lange kein Mann

Katastrophe in der Schule, Philosoph in mei’m Zimmer

Nichts geseh’n von der Welt, doch sie fließt durch mein' Füller

Und Worte rinnen aus den Tapeten

Ich spinne sie aus Erinnerung, unsichtbare Fäden

Tagträume steigen auf in 'ner Wolke

Kaufe in der Kepler, rauche am Moltke

Hänge mit den Kumpeln, die Hosen unten

Die Daumen im Bund und dann komisch humpeln

Paar Körbe werfen, bis das Flutlicht ausgeht

Paar Wörter hinterher, bis sich Muli aufregt

Gedrückt auf der Rückbank in Mauris Fiat

Charly, der schon von dem bisschen Rauch zu viel hat

Loszieh’n, Dosen zieh’n, seh' sie Züge in Chrom sprühen

Bis Funken fliegen und es nach Aerosol riecht

Während ich schmiere steh' an der Linie S2

Halt mich für so clever, merk' nicht, wie’s mir entgleist

Nach Hause komm' und den Kopf in' Kühlschrank

Ihre Fragen im Rücken, mich um Wahrheiten drücken

Was macht die Zange im Rucksack, woher hast du die Schuhe?

Was ist los mit der Schule?

Und ich will bloß meine Ruhe

Und ich dachte, ich hätt' das alles im Griff

Doch eigentlich hatte ich vor allem mal Glück

Hinterher merkt man erst, wie man die Dinge verklärt

Doch mit dir kehrt das alles zurück — siebzehn

Seventeen, seventeen

You’re only seventeen (yeah)

Oh seventeen, why can’t you see

You will not forever be seventeen

Und ich frag' mich, wie es dir wohl geht

Nachts am Küchentisch bis sich das Türschloss dreht

Treff' dich auf dem Flur mit unterlaufenen Augen

Und meine alten Lügen muss ich dir jetzt glauben

Standpauken, andauernd führ' ich Selbstgespräche

Schau' in' Spiegel und höre wieder meine Eltern reden

Und du schiebst nur einen Hörer vom Ohr

Und in ihr’n Straßenzeilen gehen meine Wörter verlor’n

Was sollen die Blättchen im Rucksack, warum schwänzt du die Schule?

Woher hast du die Jacke?

Und du willst nur deine Ruhe

Und ich will nur, dass du’s dir nicht verbaust

Merkst wenn es ernst wird und hältst dich da heraus

Glaub mir, alle war’n wir anti

Nur Mauri ging in den Bau dafür und Charly wurd' Junkie

Die dachten auch, sie hätten alles im Griff

Sie waren genauso wie wir, nur hatten weniger Glück

Hinterher merkt man erst, wie man die Dinge verklärt

Nur manchmal führt kein Weg mehr zurück — siebzehn

Siebzehn

Siebzehn

Siebzehn

Я досі точно пам’ятаю, як усе починалося

Давно не дитина, довго не чоловік

Катастрофа в школі, філософ у моїй кімнаті

У світі нічого не бачене, але воно тече крізь мою авторучку

І слова вибігають із шпалер

Плету їх по пам’яті, невидимі нитки

У хмарі здіймаються мрії

Купуйте в Kepler, куріть у Moltke

Гуляю з друзями, штани опущені

Великі пальці разом, а потім кульгає смішно

Стріляйте кілька обручів, поки не згаснуть прожектори

Кілька слів потім, поки Мулі не засмутиться

Затиснувся на задньому сидінні у «Фіаті» Маурі

Чарлі, у якого вже занадто багато диму

Ідіть, тягніть банки, подивіться, як вони розпилюють хромовані потяги

Поки не летять іскри і не пахне аерозолем

Поки мажу, стою біля лінії S2

Вважай мене таким розумним, не помічай, як я ковзаю

Приходь додому і поклади голову в холодильник

Ваші запитання позаду, підштовхніть мене до істини

Що роблять плоскогубці в рюкзаку, звідки ти взяв туфлі?

Що не так зі школою?

І я просто хочу свого спокою

І я думав, що все під контролем

Але в основному мені пощастило

Лише потім помічаєш, як усе змінюється

Але це все повертається з тобою — сімнадцять

Сімнадцять, сімнадцять

Тобі всього сімнадцять (так)

О, сімнадцять, чому ти не бачиш

Тобі не назавжди буде сімнадцять

І мені цікаво, як у вас справи

Вночі за кухонним столом, поки не повернеться замок

Зустрічаємо вас у коридорі з налитими кров’ю очима

І тепер я повинен повірити своїй старій брехні

Говорячи про це, я постійно говорю сама з собою

Подивіться в дзеркало і почуйте, як мої батьки знову говорять

І ви відштовхуєте від вуха лише одну трубку

І мої слова губляться в їхніх вуличних рядках

Навіщо папери в рюкзаку, чому ти граєш в прогули зі школи?

Звідки ти взяв куртку?

І ти просто хочеш свого спокою

І я просто хочу, щоб ти це не зіпсував

Ви помічаєте, коли речі стають серйозними, і тримаєтеся подалі від цього

Повірте, ми всі були анти

Тільки Маурі почав будівництво для цього, а Чарлі став наркоманом

Вони також думали, що все під контролем

Вони були такі ж, як і ми, тільки пощастило менше

Лише потім помічаєш, як усе змінюється

Тільки іноді дороги назад немає — сімнадцять

Сімнадцять

Сімнадцять

Сімнадцять