Alte Turnhalle - Max Herre, Alli Neumann, Monchi

Mir wird schwindelig, darf nicht an die Decke schauen

Die Arme zittern schon, klammer mich ans Klettertau

Spür die Blicke, du wirst es nie nach oben schaffen

Der Hohn, des Lachen, wie ich auf den Boden krache

Die alte Turnhalle, ich verfluch sie immer noch

Die Duschen, wie es drinnen roch, die Hiebe auf den Hinterkopf

Das Knie im Nacken, die Nase blutend auf die nackten Kacheln

Liegen gelassen, erkoren zu ihrem Sündenbock

(Angst) Wie sie mir die Brille runterreißen

Mich in der Umkleide umkreisen

Jeder Funke kann als Grund reichen

(Angst) Wie sie herziehen über Vater

Das er sterben wird als Hartzer

Ein erbärmlicher Versager

Wie ich den keiner wählt, als letzter auf der Bank

Mir wünsch, jemand setzt die alte Turnhalle in Brand

Herzrasen, schwer atmen, Nerven liegen blank

Angst (Angst)

Angst essen Seele auf

Angst (Angst)

Angst essen Seele auf

Angst, Essen, Seele, auf

Angst essen Seele auf

Oh, wie frei er einmal flog

Bevor der Frühling vorüber ging

Eine Nadel ihn zerstach

Und dieser Rahmen da drüben hing

Oh, wie frei wir einmal waren

Wo ist die Zeit, wo flog sie hin

Seine Farben, wie sie strahlen

Mein präparierter Schmetterling

Zu viele Körper auf zu engem Raum

An die Decke starrend, an den Wänden kauernd

Fleckige Laken, Feldbetten auf Linoleum

Hier liege ich wie aufgebahrt, der Wille an seinem toten Punkt

Die Luft steht, ich mahle mit den Zähnen

Mein Blut bebt in den Adern an den Schläfen

Ein weißer Plastikbecher knirscht in meiner Hand

Das Brüllen draußen, hasserfüllt, ein fürchterlicher Klang

(Angst) Die Gebete meines Nebenmanns

Wehklagend, den Tränen nah

Er klammert sich an den Koran

(Angst) Eine Mutter tröstet ihren Sohn

Und es klebt an meinem Rücken, mein Özil-Trikot

Sie rütteln an den Zäunen, ein Fenster geht zu Bruch

Ein Rauchmelder löst aus, Gott, wo endet meine Flucht

Herzrasen, schwer atmen, Nerven liegen blank

Angst (Angst)

Angst essen Seele auf

Angst (Angst)

Angst essen Seele auf

Angst, Essen, Seele, auf

Angst essen Seele auf

Oh, wie frei er einmal flog

Bevor der Frühling vorüberging

Eine Nadel ihn zerstach

Und dieser Rahmen da drüben hing

Oh, wie frei wir einmal waren

Wo ist die Zeit, wo flog sie hin

Seine Farben, wie sie strahlen

Mein präparierter Schmetterling

У мене паморочиться голова, не можу дивитися на стелю

Руки вже тремтять, чіпляються за альпіністську мотузку

Відчуйте зовнішність, ви ніколи не досягнете вершини

Насмішка, сміх, коли я падаю на землю

Старий спортзал, я досі його проклинаю

Душ, як пахло всередині, удари по потилиці

Коліно в шиї, ніс кровоточить на голих плитках

Покинуті, обрані своїм козлом відпущення

(Страх) Як вони зривають з мене окуляри

Обведіть мене в роздягальні

Причиною може бути будь-яка іскра

(Страх) Як вони обмовляють батька

Це помре як Гарцер

Жалюгідний невдаха

Як мене ніхто не вибирає, останній на лаві запасних

Я б хотів, щоб хтось підпалив старий спортзал

Серце б’ється, дихається важко, нерви рясніють

страх (страх)

Страх поїдає душу

страх (страх)

Страх поїдає душу

страх, їжа, душа, вгору

Страх поїдає душу

Ой, як вільно він колись літав

Поки не минула весна

Його вколола голка

І ця рамка висіла там

Ох, які ми колись були вільні

Де час, куди прилетів

Його кольори, як вони сяють

Моя фарширована метелик

Забагато тіл на занадто маленькому просторі

Дивлячись у стелю, притулившись до стін

Вітражне простирадло, похідні ліжка на лінолеумі

Тут я лежу як викладений, воля в мертвій точці

Повітря нерухоме, скреготаю зубами

Моя кров тремтить у жилах біля моїх скронь

У руці хрумтить білий пластиковий стаканчик

Шум надворі, сповнений ненависті, жахливий звук

(Страх) Молитви ближнього

Плачучий, близький до сліз

Він чіпляється за Корану

(Страх) Мати втішає сина

І він прилипає до моєї спини, мій трикотаж з Озіла

Трусять паркани, розбивають вікно

Спрацює димовий сигналізатор, Боже, де закінчується моя втеча

Серце б’ється, дихається важко, нерви рясніють

страх (страх)

Страх поїдає душу

страх (страх)

Страх поїдає душу

страх, їжа, душа, вгору

Страх поїдає душу

Ой, як вільно він колись літав

Поки не минула весна

Його вколола голка

І ця рамка висіла там

Ох, які ми колись були вільні

Де час, куди прилетів

Його кольори, як вони сяють

Моя фарширована метелик