Quand Je Suis Seul - Marc Lavoine

C’est une manie quand je t'écris dans la nuit

C’est ton visage mon seul asile

Sais-tu, mon ange, tout ce qui brille dans ma vie

Des pans de nous, de nos vols insoumis

Et sais-tu que le ciel s’ouvre parfois

Pour me dire de ne pas perdre la foi

Quand je suis seul au fond de moi et qu’il fait froid

Quand je m’accroche à toi, quand les mots ne font plus le poids

Que rien ne va

Quand je suis seul, quand je vais où traînent mes pas

Quand je m’accroche à toi, quand le vide me prend dans ses bras

Que rien ne va

Sais-tu, mon âme, quand je respire et qu’il fait beau

Je garde sur moi la photo prise sous le manteau

Nous avions tous deux la tête en manège

Et le cœur comme des fleurs tombées dans la neige

Quand je suis seul au fond de moi et qu’il fait froid

Quand je m’accroche à toi, quand les mots ne font plus le poids

Quand rien ne va

Quand je suis seul, quand je vais où traînent mes pas

Quand je m’accroche à toi, quand le vide me prend par le bras

Que rien ne va

Je viens à toi

Це манія, коли я пишу тобі вночі

Твоє обличчя - мій єдиний притулок

Ти знаєш, мій ангел, усе, що світить у моєму житті

Шматочки нас, наших бунтівних польотів

А знаєте, небо іноді відкривається

Сказати мені не втрачати віри

Коли я сама всередині і холодно

Коли я чіпляюся до тебе, коли слова не мають значення

Що нічого не так

Коли я один, коли йду туди, куди тягнуть мої кроки

Коли я чіплюся до тебе, коли порожнеча обіймає мене

Що нічого не так

Знаєш, душа моя, коли дихаю і сонячно

Знімок, зроблений під пальто, зберігаю при собі

У нас обох бігали голови

А серце, як квіти в сніг

Коли я сама всередині і холодно

Коли я чіпляюся до тебе, коли слова не мають значення

Коли нічого не йде як слід

Коли я один, коли йду туди, куди тягнуть мої кроки

Коли я чіпляюся за тебе, коли порожнеча бере мене під руку

Що нічого не так

я приходжу до вас