Rue des Acacias - Marc Lavoine

Elle n'était pas ma voisine, elle vivait dans les collines

Là-haut, rue des Aubépines

Je n'étais pas fier-à-bras et chez nous il faisait froid

En bas, rue des Acacias

On se croisait de temps en temps alors, on marchait dans les champs

Au milieu des fleurs du printemps qui chassent au loin tous les tourments

Je l’aimais tant, je l’aimais tant, je l’aimais tant

Elle rêvait d’Anna Karénine et de robes à crinoline

Là-haut, rue des Aubépines

Je n'étais pas sûr de moi, Dieu, que j'étais maladroit

En bas, rue des Acacias

Les années passaient doucement, on se regardait gentiment

Mais la neige et le mauvais vent chassent au loin les rêves d’enfants

On s’aimait tant, on s’aimait tant, on s’aimait tant

Elle s’est couchée dans le spleen d’un canapé bleu marine

Là-haut, rue des Aubépines

Moi, j’ai pleuré plus que moi, glacé de peine et d’effroi

En bas, rue des Acacias

Elle avait peut-être vingt ans, je m’en souviens de temps en temps

Mais jamais ne revient le temps qui chasse au loin tout, tout l’temps

Je l’aimais tant, je l’aimais tant, je l’aimais tant

Elle n'était pas ma voisine, elle vivait dans les collines

Là-haut, rue des Aubépines

Je n'étais pas fier-à-bras et chez nous il faisait froid

Rue des Acacias, rue des Acacias, rue des Acacias

Вона не була моєю сусідкою, вона жила в горах

Там, нагорі, вулиця Обепін

Я не чванлив, і в нас було холодно

Вниз, вулиця Акацій

Ми час від часу натикалися один на одного, тому гуляли по полях

Серед весняних квітів, що проганяють усі муки

Я так її любив, я так її любив, я так її любив

Вона мріяла про Анну Кареніну і сукні з криноліну

Там, нагорі, вулиця Обепін

Я не був певен у собі, Боже, що я незграбний

Вниз, вулиця Акацій

Повільно йшли роки, ми приязно дивилися один на одного

Але сніг і поганий вітер проганяють мрії дітей

Ми так любили один одного, ми так любили один одного, ми так кохали один одного

Вона лягла в селезінку темно-синього дивана

Там, нагорі, вулиця Обепін

Я, я плакав більше за себе, замерзлий від горя і страху

Вниз, вулиця Акацій

Їй було років двадцять, я час від часу її згадую

Але ніколи не повертається той час, який проганяє все, весь час

Я так її любив, я так її любив, я так її любив

Вона не була моєю сусідкою, вона жила в горах

Там, нагорі, вулиця Обепін

Я не чванлив, і в нас було холодно

Rue des Acacias, Rue des Acacias, Rue des Acacias