Eternelle noyade - Mani Deïz

Les yeux baignent dans le ciel, échoué sur la plage

Une vague m’enseigne qu’il faut tourner la page

Pars explorer l'île, mais rêve déjà de nouveau départ

Imagine même une barque qui démarre sans dérive

L’océan m’appelle ma belle je reviendrais sans peine

Réécrire nos vies car l’encre est vide

Pardonne moi, dans ce sable j’m’enterre, d’amour j’saigne

Comme l’enfant j’ai juste la peur du vide

Sans repère lâche l’encre, fais le grand écart entre deux galères

Sous averse, arpente une mer sans cadran

Le compas dans l'œil, percute les récifs, dans les bermudes mon frêle esquif

S’est dévêtu tel un arbre sans feuille

Submergé, j’ai vogué vers Venus, compté les moutons du berger

Espéré la berge d’une terre perdue

Sans gramme d’air pur, me noye dans les ténèbres, me déchaîne

Mais rend les armes comme Cerbère, dans la quête d’Hercule

Charrié comme une bouteille dans les vagues, mon souffle s'évapore

Et j’m’endors, châtié par de belles méduses

Une sirène me glisse de l’oxygène

Prodigue dans mon cœur les derniers somnifères avant qu’mon rêve s’excuse

Et c’est à peine croyable, j’remonte comme un bouchon

De l’eau plein les poumons, j’esquive le dernier voyage

Dans l’océan d’la vie, j’m'échoue dans une baignoire

Et j’remonterai la voile, attendant l'éternelle noyade…

Les yeux baignent dans le ciel, échoué sur la plage

Une vague m’enseigne qu’il faut tourner la page

Pars explorer l'île, mais rêve déjà de nouveau départ

Imagine même une barque qui démarre sans dérive

L’océan m’appelle ma belle je reviendrais sans peine

Réécrire nos vies car l’encre est vide

Pardonne moi, dans ce sable j’m’enterre, d’amour j’saigne

Comme l’enfant j’ai juste la peur du vide

J’ai parcouru les mers dans l’ventre de Moby Dick

Détrempé mon corps tremble dans c’t'éphémère domicile

J’dors peu, j’cogite, évite les sales cauchemars

Redoute les orages les tropiques et l’naufrage

J’voulais la vie pirate, noyé sous des breuvage dans chaque port

L’alcool m’aborde par ce vice minable

De vils stigmates sur mon cœur se greffent

Les images s'égrainent et moi j’erre dans ce triste mirage

Nourri d’amour et d’eau fraîche, slalom parmi les bulles

Les hommes péchent attirés par de vides images

J’ai tenu bon la barre avant de m’endormir

Le charme de la mélancolie me souffle de vives grimaces

J’voulais juste dépasser l’horizon, en substance être libre

Quelle existence moribonde

Mon embarcation chavire, de l’eau traverse la coque

Écope les derniers souvenirs dans ce final chapitre…

Les yeux baignent dans le ciel, échoué sur la plage

Une vague m’enseigne qu’il faut tourner la page

Pars explorer l'île, mais rêve déjà de nouveau départ

Imagine même une barque qui démarre sans dérive

L’océan m’appelle ma belle je reviendrais sans peine

Réécrire nos vies car l’encre est vide

Pardonne moi, dans ce sable j’m’enterre, d’amour j’saigne

Comme l’enfant j’ai juste la peur du vide

Очі купаються в небі, вмиваються на пляжі

Хвиля вчить мене перегортати сторінку

Вирушайте досліджувати острів, але вже мрійте про новий початок

Уявіть собі навіть човен, який стартує без дрейфу

Океан називає мене моєю красунею, я б повернувся без труднощів

Перепишіть наше життя, бо чорнило порожнє

Пробачте мене, в цьому піску я ховаю себе, від любові кровоточу

Як дитина, я просто боюся порожнечі

Не помічаючи, скиньте чорнило, зробіть розділи між двома камбузами

Під зливою бродить море без циферблата

Компас в око, влучив у рифи, на Бермудських островах мій тендітний ялик

Обдертий, як безлисте дерево

Занурившись, я плив до Венери, рахував пастухові вівці

Сподівався на берег втраченої землі

Без грама чистого повітря втопи мене в темряві, розпусти мене

Але здайся, як Цербер, у пошуках Геракла

Несний, як пляшку хвилями, моє дихання випаровується

І я засинаю, покараний красивими медузами

Сирена підсовує мені кисень

Пишіть у моєму серці останні снодійні, перш ніж мій сон вибачиться

І в це важко повірити, я повертаюся, як пробка

Легені, повні води, ухиляються від останньої подорожі

В океані життя я сідаю на мілину у ванні

І я підніму вітрило, чекаючи вічного утоплення...

Очі купаються в небі, вмиваються на пляжі

Хвиля вчить мене перегортати сторінку

Вирушайте досліджувати острів, але вже мрійте про новий початок

Уявіть собі навіть човен, який стартує без дрейфу

Океан називає мене моєю красунею, я б повернувся без труднощів

Перепишіть наше життя, бо чорнило порожнє

Пробачте мене, в цьому піску я ховаю себе, від любові кровоточу

Як дитина, я просто боюся порожнечі

Я подорожував морями в животі Мобі Діка

Мокро, моє тіло тремтить у цьому ефемерному домі

Я мало сплю, думаю, уникаю брудних кошмарів

Бойтесь штормів у тропіках і корабельної аварії

Я хотів піратського життя, тонув у напоях у кожному порту

Алкоголь наближається до мене з цим жалюгідним пороком

Підлі стигми на моє серце щеплені

Образи згасають, і я блукаю в цьому сумному міражі

Підживлений любов'ю і прісною водою, слалом серед бульбашок

Чоловіки грішать, потягнувшись до порожніх образів

Я тримав руль перед тим, як заснути

Чарівність меланхолії обдуває мене різкими гримасами

Я просто хотів перетнути горизонт, по суті бути вільним

Яке вимираюче існування

Мій човен перекидається, вода тече крізь корпус

Вичерпайте останні спогади в цьому останньому розділі...

Очі купаються в небі, вмиваються на пляжі

Хвиля вчить мене перегортати сторінку

Вирушайте досліджувати острів, але вже мрійте про новий початок

Уявіть собі навіть човен, який стартує без дрейфу

Океан називає мене моєю красунею, я б повернувся без труднощів

Перепишіть наше життя, бо чорнило порожнє

Пробачте мене, в цьому піску я ховаю себе, від любові кровоточу

Як дитина, я просто боюся порожнечі