Une éponge - Mani Deïz

La misère sur la tempe, vois qu’l’humain se monnaye

Déchante, impénétrable sont les voix de l’oseille

Ce monde part en vrille, depuis que Dieu nous a laissé l’volant

Affolant de rêver de tout ce qui brille

Si le silence est d’or, les missiles chantent la mort pour d’l’argent

Les puits de pétrole saignent quand les orphelins dorment

Sous c’t angle j’ai pas ma place, parmi mon espèce

Les libertés s'étranglent, on dérange d’y faire face

Ça tourne pas rond vous l’savez, l’homme creuse une tombe et s’entête;

la terre tourne comme une roue voilée

Ils n’savent pas ce qu’ils font, seigneur épargne-les, condamné

Peut-être que j’mérite le même panier

Des fois j’m'égare, j’suis qu’un mortel comme d’autres

Dans le doute ignore mes fautes et ça j’peux pas l’nier

L’homme s'évade dans les vices cachés, on voit cette vie défiler vite

Trop d’temps perdu à la gâcher

Comme une éponge je ne fais qu’absorber

Les mauvaises ondes qui planent à ma portée

L’espoir n’est pas mort mais dans les bras de Morphée

Sois paré à morfler ou déclare forfait

Le coeur à table sous un cutter froid, l’esprit dans la tourmente Ecoeuré mon

humeur s’noie dans les sables mouvants

Éponge la peine des autres, vide, quand j’lis les faits divers

Des drames m’ouvrant le bide, la haine en hors pistes dans les viscères

J’m’isole, j’hiberne, vie de barge ou d’ermite

Rime j’digère, figé j’doute mais c’est pas permis

Comprendre ce monde une vieille doctrine, on prend sur soi

J’y mets ma pierre aussi

Comme Jean-François devant les hiéroglyphes

Partout des civils saignent, je vois des peuple, des plaies horribles

Une résistance aveugle abreuvée d’héroïsme

Si les psychoses te causent, fais comme moi éteins ces chaînes

Prends ces ciseaux et sauve-toi le pantin de bois

Ensemble on pourrait l’faire dommage

Mais on nait seul, on meurt seul, frère

Et entre les deux y a un paquet de connards

Y aura personne pour faire d’hommages si notre monde s’effondre, t’façon

C’est d’la pénombre que vient l’orage…

Comme une éponge je ne fais qu’absorber

Les mauvaises ondes qui planent à ma portée

L’espoir n’est pas mort mais dans les bras de Morphée

Sois paré à morfler ou déclare forfait

Біда на храмі, дивіться, що людина монетизується

Розчаровані, непроникні голоси щавлю

Цей світ обертається, бо Бог залишив нам колесо

Зводить з розуму мріяти про все, що сяє

Якщо мовчання є золотом, то ракети співають про смерть за гроші

Нафтові колодязі кровоточать, коли сплять сироти

З цього боку мені не місце серед мого роду

Свободи задушені, ми боремося з цим

Недобре, знаєте, чоловік копає могилу і наполягає;

земля крутиться, як завуальоване колесо

Вони не знають, що роблять, Господи пощади їх, приречені

Можливо, я заслуговую такого ж кошика

Іноді я гублюся, я просто смертний, як інші

Коли ви сумніваєтеся, ігноруйте мої недоліки, і я не можу цього заперечувати

Людина тікає в прихованих пороках, ми бачимо, що це життя швидко минає

Забагато часу витрачено даремно

Як губка тільки вбираю

Погані вібрації, які витають у моїй досяжності

Надія не мертва, а в обіймах Морфея

Будьте готові вкусити або втратити

Серце за столом під холодною, розум у сум’ятні Огидло моє

настрій тоне в швидких пісках

Губка чужого болю, порожня, коли я читаю різні факти

Драми, що розкривають мій живіт, ненависть збиває сліди в нутрощах

Ізолюю себе, впадаю в сплячку, життя баржі чи відлюдника

Рам я переварюю, заморожену сумніваюся, але заборонено

Зрозумійте цей світ старовинною доктриною, яку людина бере на себе

Я теж поклав туди свій камінь

Як Жан-Франсуа перед ієрогліфами

Скрізь мирні жителі кровоточать, я бачу людей, жахливі рани

Сліпий опір, пронизаний героїзмом

Якщо вас викликають психози, то, як і я, відключіть ці ланцюги

Візьміть ці ножиці і врятуйте собі дерев’яну ляльку

Разом ми могли б зробити це ганьба

Але ми самі народжуємось, одні вмираємо, брате

А між ними купа придурків

Не буде кому віддати належне, якщо наш світ розпадеться

Це з темряви приходить буря...

Як губка тільки вбираю

Погані вібрації, які витають у моїй досяжності

Надія не мертва, а в обіймах Морфея

Будьте готові вкусити або втратити