Ironía - Maná

Cómo olvidar, cómo regresar

Qué ironía del amor ohhh

Qué ironía si es la vida inundada de dolor

El amor glorifico, el amor nos arrancó

Tantas risas tanto llanto

¿Qué le lloro?

¿qué le canto?

que nos va a matar

Qué ironía que manera de llorar, por un amor

Y en mis tristes manos, guardo el vacío de tu olor

Y tan solo espero ya mi amor, amanecer

Como el cielo y el infierno

Tu amor que hiere y que es muy tierno

Estoy tan lleno de tu vida y vacío de tu amor

Y es que es absurdo estando enamorados

Que triste amor estar así de separados

Y perdona la insistencia pero muero del dolor (ohhh)

Cómo olvidar, cómo regresar

Qué ironía del amor ehhh

Qué ironía si es la vida inundada de amor

El amor glorifico, el amor nos condenó

Uno ama pa estar vivo y uno muere del vacío

En las guerras del amor

Qué ironía, que manera de quebrarse amor

Y en mis tristes manos, guardo el vacío de tu olor

Y solo espero ya mi amor…

Amanecer, guardas el secreto del amor

Sigo yo abrazando la esperanza,

Abrazando la demencia, qué ironía de la vida,

Amanecer, ¿cuál es el secreto del amor?

Sigo en la esperanza o será pura demencia,

Qué le voy a hacer, ¿cuál es el secreto del amor?

Як забути, як повернутися

Яка іронія кохання оооо

Яка іронія, якщо життя наповнене болем

Любов прославила, любов нас відірвала

стільки сміху, стільки плачу

Чого я плачу?

що я тобі співаю?

це вб'є нас

Яка іронія, який спосіб плакати, за кохання

І в своїх сумних руках я тримаю порожнечу твого запаху

А я тільки чекаю свого кохання, світанок

Як рай і пекло

Твоє кохання, яке боляче і дуже ніжне

Я так сповнена твого життя і порожня твоєї любові

І абсурдно бути закоханим

Яка сумна любов бути так далеко один від одного

І пробач за наполегливість, але я вмираю від болю (ооо)

Як забути, як повернутися

яка іронія кохання еххх

Яка іронія, якщо це життя, наповнене коханням

Любов прославила, любов засудила нас

Хтось любить жити, а хтось помирає від порожнечі

у війнах кохання

Яка іронія, який спосіб розірвати кохання

І в своїх сумних руках я тримаю порожнечу твого запаху

А я просто чекаю свого кохання...

Зоре, ти зберігаєш таємницю кохання

Я продовжую обіймати надію,

Приймаючи деменцію, яка іронія життя,

Зоре, в чому секрет кохання?

Я все ще сподіваюся, або це буде чиста деменція,

Що я буду робити, в чому секрет кохання?