Облака - Мафик

Поднял голову вверх на повале зека,

Кучевые гребут в голубом облака,

Кто-то крикнул: даёшь перекур, бригадир,

Облепили костёр и по кругу чифир.

И пацан молодой вдруг сказал: обожди,

Нынче мне день рожденья, гуляй, мужики,

Вот курёха, конфеты, халва, колбаса,

Закурил и опять, посмотрел в небеса.

В добрый путь, в добрый час, облака-корабли,

Унесите печаль пацана от земли,

И братве передайте спасибо за грев.

Ну давай, будь здоров, — отвечал старый вор,

И травой- муравой зарядил беломор,

На-ка вот, залечи грусть-тоску на душе,

Сколько лет-то тебе?

Целых двадцать уже!

Ну так с Богом!

И лишним себя не грузи,

Знаю, батя, не бойся, не верь, не проси,

Но зачем так ломает весна на рывок?

Всё, что нажил отдам за свободы глоток!

Підняв голову вгору на повалу зека,

Купові гребуть у блакитній хмарі,

Хтось крикнув: даєш перекур, бригадир,

Обліпили багаття і по колу чифір.

І пацан молодий раптом сказав: почекай,

Нині мені день народження, гуляй, мужики,

Ось куріха, цукерки, халва, ковбаса,

Закурив і знову, подивився в небеса.

Доброго шляху, доброї години, хмари-кораблі,

Занесіть смуток пацана від землі,

І братві передайте спасибі за грів.

Ну давай, будь здоровий, — відповідав старий злодій,

І травою-муравою зарядив біломор,

На-ось, залікуй сум-тугу на душі,

Скільки років тобі?

Цілих уже двадцять!

Ну так з Богом!

І зайвим себе не вантажи,

Знаю, батю, не бійся, не вір, не проси,

Але навіщо так ламає весна на ривок?

Все, що нажив віддам за свободи ковток!