Ты помніш - Лявон Вольскі

Ты помніш, помніш, безумоўна,

І тую ноч, і той настрой,

Што панаваў над намі роўна —

І над табой, і нада мной…

Драты дрыжалі пераборам,

Аб нечым дзіўным месяц сьніў,

І рысы даўняга сабора

Так чотка млелі ў вышыні.

Нячутна шамацела лісьце,

Саткалі зоры з срэбра ніць…

У тую ноч мы пакляліся

Жыць і любіць…

Любіць і жыць.

І мы жылі… І мы любілі…

І несьлі прагу і любоў…

Часы дзяціных сноў-ідылій

Да нас ня вернуцца ізноў…

Жыцьцё далей нас весьці стане,

Надорыць новых песень-дум,

І мужнай сталасьці жаданьні

На нас пячатку пакладуць.

А ўжо ня вернецца з гадамі

Ні тая ноч, ні той настрой,

Што панаваў тады над намі —

І над табой, і нада мной.

Ви пам’ятаєте, що пам’ятаєте точно

І та ніч, і той настрій,

Що саме панував над нами -

І над тобою, і наді мною…

Дроти тремтіли,

Про щось дивне снився місяць,

І особливості старовинного собору

Тож вервицю молотили у висоту.

Нечутно шелестило листя,

Сплели зі срібної нитки зірки…

Тієї ночі ми поклялися

Живи і люби…

Люби і живи.

І ми жили… І ми любили…

І несла спрагу і любов…

Часи дитячих мрій-ідилій

Не повертайся до нас більше…

Життя продовжуватиме вести нас,

Даруй нові пісні-думки,

І мужня постійність бажання

Ми будемо штамповані.

І не повернеться з роками

Не та ніч, не той настрій,

Що панував тоді над нами -

І над тобою, і наді мною.