Tango - Lucio Dalla

Hai più preso il treno?

Io alle dieci avevo lezione di tango:

Quanta brillantina e coraggio mi mettevo!

Guarda oggi come piango

Hai più preso il treno?

Quella donna che tangava con furore nei locali della Croce Rossa

Fuori era la guerra, nel suo cuore tanto tango

Da unire il cielo con la terra

Hai più preso il treno?

Mi son guardato intorno

Ho viaggiato cento notti per arrivar di giorno

Ho letto libri antichi, preoccupanti.

Poi, arrivati a Torino

Ci siam commossi in tanti per quel tango ballato dal bambino

Col coltello tra i denti e un fiore in mano

Ballava con aria di questura e l’occhio lontano

Stava per accadere il miracolo — il cielo dal nero al rosso —

Ma il treno si è fermato lì, non si è più mosso

Hai più preso il treno?

Ci siamo spinti senza avere fretta

Ci siamo urlati nelle orecchie senza darci retta

Mentre il tango si perdeva in un mare lontano

Dov'è la tua testa da accarezzare, dov'è la tua mano?

Ora ci mostrano i denti e i coltelli.

Ci dicono gli occhi:

«Non ci sono tanghi da ballare!»

Bisogna fare in fretta per ricominciare

Per tutte le stelle del mondo, per un pezzo di pane

Per la tua donna da portare in campagna a ballare

Per un treno con tanta gente, che parta davvero

Per un tango da ballare tutti insieme

Ad occhi aperti, senza mistero

Morena è lontana e aspetta;

Suona il suo violino ed è felice

Nel sole è ancora più bella e non ha fretta

E sabato è domani!

E sabato è domani!

Ви вже їздили поїздом?

У мене був урок танго о десятій:

Скільки сміливості я вклав!

Подивіться сьогодні, як я плачу

Ви вже їздили поїздом?

Та жінка, яка від люті заплуталася в приміщенні Червоного Хреста

Надворі війна, а в душі стільки танго

З’єднати небо із землею

Ви вже їздили поїздом?

Я озирнувся

Я подорожував сто ночей, щоб прибути вдень

Я читав старі, тривожні книги.

Потім прибув до Турину

Багато з нас були зворушені тим танго, яке танцювала дитина

З ножем між зубами і квіткою в руці

Він танцював із виглядом поліцейського штабу й віддаленим поглядом

Ось-ось мало статися диво - небо з чорного стало червоним -

Але поїзд зупинився, більше не рухався

Ви вже їздили поїздом?

Ми штовхалися, не поспішаючи

Ми кричали собі на вуха, не звертаючи уваги

Поки танго загубилося в далекому морі

Де голову погладити, де руку?

Тепер вони показують нам свої зуби та ножі.

Наші очі говорять нам:

«Немає танго, щоб танцювати!»

Треба поспішати, щоб почати спочатку

За всі зірки світу, за шматок хліба

Щоб ваша жінка взяла в село танцювати

Для поїзда з такою кількістю людей, який справді відправляється

Щоб танго танцювали всі разом

З відкритими очима, без таємниці

Морена далеко й чекає;

Він грає на своїй скрипці і щасливий

На сонці вона ще красивіша і нікуди не поспішає

А субота вже завтра!

А субота вже завтра!