1983 - Lucio Dalla

Le dieci del mattino e mi scoppia la testa

come se avessi bevuto una botte di vino

o fossi stato alla mia festa

apro la finestra ancora buio

butto un urlo per strada ma non risponde nessuno

il mio cuore si rotto come uno specchio si rotto

si rotto quel bellissimo orologio ti ricordi

come lo chiamavi tu

il silenzio continua sono almeno le sette

apro la radio la tele le orecchie

ma nessuno trasmette

la stanza piena di animali sembrano zanzare

grosse come cani ma almeno i cani non sanno volare

forse qualcuno mi sente qualche vecchio amico mi sente

provo ad urlare cos forte

cos forte almeno mi sentissi tu

che giorno che anno luned marted ma che vita

da una foto di mia madre comincia a parlare

dice «ti ricordi tuo padre come ci sapeva fare ?»

erano gli anni della guerra tutti col culo per terra

si mangiava coi cani ti ricordi a Bologna che festa

quando arrivarono gli americani

ehi nel '43 la gente partiva, partiva e moriva e non sapeva il perch

ma dopo due anni tutti quanti perfino i fascisti aspettavano

gli americani come a Riccione aspettano i turisti

e proprio te quella notte in piazza sulle spalle di tuo padre sembravi un re

finiti i bombardamenti tutti a farsi i complimenti

erano tristi solo i morti e si mangiavano le mai

non perch erano morti ma perch non si svegliavano domani

ti ricordi quella bruna come era triste perch sapeva di non vedere

i razzi sulla luna — luna

i razzi sulla luna sono un fatto normale se ne vedono tanti

piantati in fila che sembrano alberi di natale

poi spostando il cannocchiale puoi dare un nome alle stelle

puoi giocare con tutto o con niente puoi giocarti anche la pelle

ma qualcosa ci manca e quel qualcosa ci stanca

ci stanca avere tutte queste cose che ci mancano se non le abbiamo pi

incontri la gente e si annoia una congiura

poi li vedi come vivono in fretta forse la noia soltanto paura

una paura che offende che ogni mattina ci prende

la paura di essere ciccia da contare e che la vita la tua vita

non cambi pi

che anno che giorno luned marted ma che vita

dal cielo cade un giornale nessuna novit

tutto sembra normale chi pu dire quanto durer

gira ancora la terra?

chiss si fermer…

da che parte per la guerra scusi?

giri un poco pi in l…

beh ci vediamo domani faccio due salti nel vento se mi sento

domani torno qua, perch

ehi '83 sei l come uno specchio ci fai sentire diversi nessuno sa perch

n meglio n peggio ma tutti quanti, perfino i pi tristi

aspettiamo di svegliarci insieme, di guardarci di toccarci e di guardarci

come non ci fossimo mai visti

e proprio te questa notte in piazza sulle spalle di nessuno sarai un re

niente bombardamenti

Десята ранку, і моя голова вибухає

ніби бочку вина випив

або ти був на моїй вечірці

Відчиняю вікно ще темно

Я кричу на вулиці, але ніхто не відповідає

моє серце розбилося, як дзеркало

зламав той чудовий годинник, який ти пам'ятаєш

як ти це назвав

тиша триває принаймні сьома година

Відкриваю радіо, телевізор, вуха

але ніхто не передає

кімната, повна тварин, схожих на комарів

великі, як собаки, але принаймні собаки не можуть літати

може хтось мене чує якийсь старий друг мене чує

Я намагаюся кричати так голосно

таким сильним, принаймні ти відчув мене

який день, який рік, понеділок, вівторок, але яке життя

з фото мама починає говорити

він каже: "Ти пам'ятаєш свого батька, як він умів це робити?"

це були воєнні роки, всі з дупами на землі

ми їли з собаками пам'ятаєш в Болоньї яка вечірка

коли прийшли американці

у 1943 році люди йшли, йшли і вмирали, і вони не знали чому

але через два роки їх усі навіть фашисти чекали

Американці, як і в Річчоне, чекають туристів

і тільки ти тієї ночі на майдані на батьківських плечах виглядав як король

коли закінчуються бомбардування, всім роблять компліменти

тільки мертві були сумні, а тих ніколи не їли

не тому, що вони були мертві, а тому, що вони не прокинулися завтра

ти пам'ятаєш ту брюнетку, як їй було сумно, бо вона знала, що не бачила

ракети на місяць - місяць

Ракети на Місяці - це нормальне явище, якщо ви бачите їх так багато

висаджені рядами, схожими на новорічні ялинки

потім, рухаючи телескоп, ви можете дати назву зіркам

Ви можете грати з усім або нічим, Ви також можете грати зі своєю шкірою

але чогось не вистачає і це щось нас втомлює

Ми втомлюємося мати всі ці речі, за якими ми сумуємо, якщо їх у нас більше немає

зустрічаєш людей і змова набридає

потім ти бачиш, як вони живуть поспішаючи, можливо, нудьгою, лише страхом

страх, який ображає нас щоранку

страх бути товстим, щоб порахувати, і що життя - це твоє життя

ти більше не змінюєшся

який рік, який день, понеділок, вівторок, але яке життя

газета падає з неба немає новин

все ніби нормально, хто може сказати, як довго це триватиме

земля ще обертається?

хто знає, це зупиниться...

який шлях для війни вибачте?

повернися ще трохи...

добре, побачимось завтра, я зроблю два стрибки на вітер, якщо захочу

завтра я повернуся сюди, тому що

привіт, '83, ти там, як дзеркало, ти змушуєш нас почуватися іншими, ніхто не знає, чому

ні кращі, ні гірші, а всі, навіть найсумніші

ми чекаємо, щоб прокинутися разом, спостерігати, як торкаються один одного і дивляться один на одного

як ми ніколи не бачились

і ти будеш царем сьогодні ввечері на майдані ні на чиїх плечах

ніяких бомбардувань