Roberto - Luca Barbarossa

Roberto pensava: «Se mi lavo i capelli

sara' piu' facile farsi notare!

Questa sera alla festa devo avere il coraggio

di chiederle di ballare,

la stringero' piu' forte che posso

per farla sentire al sicuro

stando attento a non diventare rosso

se qualcuno mi prende in giro.

Mamma, adesso devo andare

non stare alzata, non ti preoccupare

e' tanto tempo che aspettavo

questo momento e che pregavo,

Mamma, quanto ti ho voluto

ma adesso sto crescendo

e forse non avro' bisogno

dei tuoi occhi e del tuo aiuto."

Roberto pensava: «Se mi guardo allo specchio

ancora non so chi sono:

somiglio a mio padre, senz’altro,

ma forse non sono un uomo

e guardo le donne per strada

e mi sembrano tutte belle

che quando ci penso solo, a letto,

ho i brividi sulla pelle.

E mamma, sai, la festa, volevo dirtelo…

non e' che sia andata bene…

Lei non e' neanche venuta, senza avvertirmelo

forse non sa che stiamo insieme…

Tanto la vedo domani, domani

domani all’entrata di scuola,

magari con un po' di fortuna

riesco a trovarla da sola,

la portero' a mangiare un cornetto

di quelli che scottano ancora…

mi chiedo se quello che chiamano amore

e' questo nodo che mi prende alla gola…

Mamma, adesso devo andare

se faccio tardi non mi so svegliare,

ci avrei giurato che eri alzata

un po' in pensiero, un po' arrabbiata.

Mamma, forse mi hai cresciuto,

ma adesso sto piangendo:

sembrava tutto facile

con i tuoi occhi e col tuo aiuto…"

Roberto pensava: «Se mi infilo nel letto

nessuno sapra' piu' dove sono

nessuno verra' piu' a cercarmi

per chiedermi se sono un uomo»

Роберто подумав: «Якщо я помию голову

буде легше бути поміченим!

Сьогодні на вечірці я повинен набратися сміливості

попросити її танцювати,

Я буду тримати її якомога міцніше

щоб вона відчувала себе в безпеці

обережно, щоб не почервоніти

якщо хтось висміює мене.

Мамо, мені треба йти

не лягай, не хвилюйся

Я давно чекав

цю мить і коли я молився,

Мамо, як я тебе хотів

але тепер я дорослішаю

і, можливо, мені це не знадобиться

твоїх очей і твоєї допомоги».

Роберто подумав: «Якщо я подивлюся на себе в дзеркало

Я досі не знаю хто я:

Я звичайно схожий на свого батька,

але, можливо, я не чоловік

і я дивлюся на жінок на вулиці

і всі вони виглядають мені красивими

що коли я думаю про це сам, у ліжку,

У мене озноб на шкірі.

А мама, знаєш, вечірка, я хотів тобі сказати...

не пішло добре...

Вона навіть не прийшла, не сказавши мені

може він не знає, що ми разом...

Тому я бачу це завтра, завтра

завтра біля входу в школу,

можливо, з невеликою удачею

Я можу знайти його сам,

Я візьму її з’їсти круасан

тих, хто ще горить...

Цікаво, чи те, що вони називають любов'ю

Це ця грудка хапає мене за горло...

Мамо, мені треба йти

якщо я спізнюся, я не можу прокинутися,

Я міг поклятися, що ти встаєш

трохи стурбований, трохи злий.

Мамо, може ти мене виростила,

але тепер я плачу:

все здавалося легким

твоїми очима і з твоєю допомогою..."

Роберто подумав: «Якщо я ляжу в ліжко

ніхто більше не знатиме, де я

мене більше ніхто шукати не буде

запитати мене, чи я чоловік"