На скотч - Лолита

Хочу не хотеть, мы больше не те Его я развею, как дым

Круги на воде, немного на дне

И след от губной помады

Мне лучше не знать про мокрый асфальт

И про миллион входящих

И я не со зла, мне просто нельзя

О нём вспоминать почаще

Не бывает без него и с ним

Я всё время где-то возле,

А я разделила свои сны

Поровну на «до"и «после»

Я к нему приклею себя на скотч

Я его надену, чтоб потеплее,

А я с неба, будто бы этот дождь

Его гладит каплями по щеке

Я к нему приклею себя на скотч

Я его надену и застегну

И не по себе, когда от того

Что скучаю больше не по нему

По сотне причин, по сути ничьи

И это вполне привычно

Сухое горчит, а сердце стучит

Уже ни о нём почти что

Всё, что не забыть, немного знобит

Накину его на плечи

Он где-то внутри, вдруг переболит

И будто бы стало легче

Не бывает без него и с ним

Я всё время где-то возле,

А я разделила свои сны

Поровну на «до"и «после»

Я к нему приклею себя на скотч

Я его надену, чтоб потеплее,

А я с неба, будто бы этот дождь

Его гладит каплями по щеке

Я к нему приклею себя на скотч

Я его надену и застегну

И не по себе, когда от того

Что скучаю больше не по нему

Я к нему приклею себя на скотч

Я к нему приклею себя на скотч

Я его надену, чтоб потеплее,

А я с неба, будто бы этот дождь

Его гладит каплями по щеке

Я к нему приклею себя на скотч

Я его надену и застегну

И не по себе, когда от того

Что скучаю больше не по нему

Я к нему приклею себя на скотч

Хочу не хотіти, ми більше не ті Його я розвію, як дим

Кола на воді, трохи на дні

І слід від губної помади

Мені краще не знати про мокрий асфальт

І про мільйон вхідних

І я не зі зла, мені просто не можна

Про нього згадувати частіше

Не буває без нього і з ним

Я весь час десь біля,

А я розділила свої сни

Порівну на «до» та «після»

Я до нього приклею себе на скотч

Я його одягну, щоб тепліше,

А я з неба, ніби цей дощ

Його гладить краплями по щеці

Я до нього приклею себе на скотч

Я його надягну і застебну

І не по собі, коли від того

Що сумую більше не по ньому

По сотні причин, по суті нічиї

І це цілком звично

Сухе гірчить, а серце стукає

Вже ні про нього майже

Все, що не забути, трохи знобить

Накину його на плечі

Він десь усередині, раптом переболить

І ніби би стало легше

Не буває без нього і з ним

Я весь час десь біля,

А я розділила свої сни

Порівну на «до» та «після»

Я до нього приклею себе на скотч

Я його одягну, щоб тепліше,

А я з неба, ніби цей дощ

Його гладить краплями по щеці

Я до нього приклею себе на скотч

Я його надягну і застебну

І не по собі, коли від того

Що сумую більше не по ньому

Я до нього приклею себе на скотч

Я до нього приклею себе на скотч

Я його одягну, щоб тепліше,

А я з неба, ніби цей дощ

Його гладить краплями по щеці

Я до нього приклею себе на скотч

Я його надягну і застебну

І не по собі, коли від того

Що сумую більше не по ньому

Я до нього приклею себе на скотч