Закрой глаза - Loc-Dog

Останься со мной ещё… где?

Останься со мной ещё… где?

Закрой глаза, останься со мной ещё, где минутам нет счёта, к словам нет мысли,

К снам нет слов, и всё есть, сон всё течёт, и мы смотрим на дно,

видя свои стопы в этой чистой воде,

Где это, где это, где это?

в отелях — нет… на дорогих курортах — нет!

Если в твой груди, то я готов её разрезать!

достать сердце, которое обманит

трезвость,

Уже дурманит верность уже как-будто живёшь в чужом кармане, чесность уже как

шутка,

Я выбрасываю средство к существованию, что-бы жить, ведь существовать так жутко!

В этой массе она подхватит спид или вич, в другой — перемешает чистый спирт и

герыч.

А мы уснём беззаботными в своей любви, лишь только выключится музыка,

вылечатся всем

Приши, в колесе даже белка, упала сеть… поменялись типажи, этажи…

как-будто стали ниже, режим себя изжил, режим себя изжил, но вместе с тем тебя

выжил,

И на каком-то этаже комкаешь итоги прожитого переделанного в правильное,

Прыгнуть вниз, да поменять тело, лишь в душе, смерть, не смерть,

какая разница где она?

Идут протесты, жесты, делят землю, ругают власть, зарабатывают деньги,

Рожают детей, на поражение стреляют в людей, по приказанию с присяги до дембеля.

Закрой глаза, останься со мной ещё, где всего этого нет, тут ездят одни машины,

Узаконенное рабство с утра в метро, друг друга жрут толи женщины, толи мужчины,

Слякоть, пробки, крик застрявший в глотке, грязные сапоги, тяжёлые куртки,

Слепые короли, за ними их слуги, себе ищут взаимовыгодный тариф,

И ничего не изменится в этом круге, на то он и круг, что-бы по кругу всё

повторить,

Гори со мной, или же улетучивайся там, тогда прощай, как жаль что я в тебе

ошибся…

Залишся зі мною ще… де?

Залишся зі мною ще… де?

Закрий очі, залишся зі мною ще, де хвилинам немає рахунку, до слова немає думки,

До снів немає слів, і все є, сон все тече, і ми дивимося на дно,

бачачи свої стопи в цій чистій воді,

Де це, де це?

в готелях — ні... на дорогих курортах — ні!

Якщо у твоїх грудях, то я готовий її розрізати!

дістати серце, яке обдурить

тверезість,

Вже дурманить вірність уже начебто живеш у чужій кишені, чесність уже як

жарт,

Я викидаю засіб до існування, щоб жити, адже існувати так страшно!

У цій масі вона підхопить спід або віч, у другій перемішає чистий спирт і

герич.

А ми уснімо безтурботними у своєму коханні, щойно вимкнеться музика,

вилікуються всім

Приші, в колі навіть білка, впала мережа… помінялися типажі, поверхи…

начебто стали нижче, режим себе зжив, режим себе зжив, але разом з тим тебе

вижив,

І на якомусь поверсі комкаєш підсумки прожитого переробленого в правильне,

Стрибнути вниз, так поміняти тіло, лише в душі, смерть, не смерть,

яка різниця, де вона?

Ідуть протести, жести, ділять землю, лають владу, заробляють гроші,

Народжують дітей, на ураження стріляють у людей, за наказом з присяги до дембеля.

Заплющи очі, залишись зі мною ще, де всього цього немає, тут їздять одні машини,

Узаконене рабство з|ранку в|метро, ​​один одного жеруть толі жінки, толі чоловіки,

Сльота, пробки, крик застряг у ковтку, брудні чоботи, важкі куртки,

Сліпі королі, за ними їх слуги, собі шукають взаємовигідний тариф,

І нічого не зміниться в цьому колі, на то він і круг, щоб по кругу все

повторити,

Гори зі мною, або ж випаровуйся там, тоді прощай, як шкода що я в тебе

помилився…