Не закрывай - Loc-Dog

Я слышал много разных песен,

А ты спой мне, наконец, свою.

Мой мир порой не справедлив и тесен.

Спасибо, что приходит сон, где я тебя люблю

И бегу по лужам пацанёнком,

Большими вдохами глотаю жизнь.

Механик, вытащи из лопастей зажёванную плёнку,

Я решил уехать на другой край света.

И взять её с собой, где постоянно лето;

Где светит солнце, нет запретов и понтов.

И кто бы до меня с ней не был,

Я всё равно на все готов.

Пусть погаснет свет!

Мы будем без ума от тряски,

И воздух будет пахнуть ей.

А может просто мы уснём или сыграем в прятки,

Но даже если не найду будет она моей.

Всегда ревную тебя без причины,

Хотя уверен, что один мужчина.

Просто совсем ничего не было подобного во мне,

Бояться потерять я раньше не умел.

И был в чужих домах я гостем,

И часто был по жизни зверем.

Прошу тебя, просто прими меня таким, какой я есть,

Не закрывай передо мною двери!

Тихо тикают часы, я откуда-то лечу,

Я скучаю по тебе.

В темноте горит звезда, два часа,

Потом Москва, скоро я тебя возьму.

Пешеходы и метель, пробки, слякоть и мороз —

Мне на это наплевать.

Знаешь, я нетерпелив - двери вынесу с петель,

Двери — это ерунда.

Когда мне хочется смотреть на тебя глаза в глаза.

Хочется дышать в том же ритме что и ты;

И стирать с тобой на простынях тормоза,

Или просто так обнимать и делить мечты.

Я душою хулиган, но хочу остаться здесь,

Тебя за руку держа.

Дай мне только один шанс...

Всегда ревную тебя без причины,

Хотя уверен, что один мужчина.

Просто совсем ничего не было подобного во мне,

Бояться потерять я раньше не умел.

И был в чужих домах я гостем,

И часто был по жизни зверем.

Прошу тебя, просто прими меня таким, какой я есть,

Не закрывай передо мною двери!

Я чув багато різних пісень,

А ти заспівай мені, нарешті, свою.

Мій світ часом не справедливий і тісний.

Дякую, що приходить сон, де я тебе кохаю

І біжу по калюжах пацаненком,

Великими вдихами ковтаю життя.

Механік, витягни з лопатей зажовану плівку,

Я вирішив поїхати на інший край світу.

І взяти її із собою, де постійно літо;

Де світить сонце, немає заборон та понтів.

І хто б до мене з нею не був,

Я все одно на все готовий.

Нехай згасне світло!

Ми будемо без розуму від тряски,

І повітря пахне їй.

А може просто ми заснемо або зіграємо в хованки,

Але навіть якщо не знайду вона моєї.

Завжди ревную тебе без причини,

Хоча певен, що один чоловік.

Просто зовсім нічого не було подібного до мене,

Боятися втратити я раніше не вмів.

І був у чужих будинках я гостем,

І часто був у житті звіром.

Прошу тебе, просто прийми мене таким, яким я є,

Не зачиняй переді мною двері!

Тихо цокає годинник, я звідкись лікую,

Я сумую за тобою.

У темряві горить зірка, дві години,

Потім Москва, скоро я візьму тебе.

Пішоходи та хуртовина, пробки, сльота та мороз

Мені на це наплювати.

Знаєш, я нетерплячий - двері винесу з петель,

Двері – це нісенітниця.

Коли мені хочеться дивитися на тебе віч-на-віч.

Хочеться дихати в тому ж ритмі, що й ти;

І прати з тобою на простирадлах гальма,

Або просто так обіймати та ділити мрії.

Я душею хуліган, але хочу залишитись тут,

Тебе за руку тримаючи.

Дай мені лише один шанс...

Завжди ревную тебе без причини,

Хоча певен, що один чоловік.

Просто зовсім нічого не було подібного до мене,

Боятися втратити я раніше не вмів.

І був у чужих будинках я гостем,

І часто був у житті звіром.

Прошу тебе, просто прийми мене таким, яким я є,

Не зачиняй переді мною двері!