Ехал и ехал - Loc-Dog

Назло рекламе бездыханным потоком бодрого тепла

Нарушу общепринятый регламент.

Ты догонишь у оконного стекла,

Тихо крапальнёшь себе оставшийся с былой мечты крапалик.

Лишь в бутылке вместо водки смола,

Не в бутырке, не в офисе, не сидя, но кого-то туда посадят.

Лопнет, как шарик тот, кто знает все правды слова.

Честь и хвала ему воздастся, воспрянет земля.

В начале 1-ого сентября в Макдаке дети.

Я в ахуе, тем не менее думаю за тебя.

Жму сцепление, не вижу руля.

Еду разделаться с барыгами в районе Кремля, иду в наступление.

Слей меня дождями, вода.

Не стал злей, остановившись в соображении, натворил дел.

Здесь замесил замес,

А если так сверни в шестой подъезд, как отопление подключит ЖЭК.

Все накопления в бюджет уйдут в опровержение идей, что горбатого исправит

крест.

Обсудят это миллионы ротозеев, своё мнение отдав толпе, изменив себе.

Извинившись и выстроившись в ряд.

Ведь всегда виноватым будет слабак, это всегда так.

Суки, нашедшие счастье, тонут в цветах.

Пульс сумашедше стучал, недобрав филок на транспорт.

И радовался пьяный причал.

Дым парадно кричал, типа: «Вот он я, здесь, нормально всё, отзовитесь!»,

Но в их глазах ты не тот, тобой правит бес,

Или какой-то левый гон, или кто там твой повилитель.

В этом городе торчков и погон, где нет друзей и врагов,

И кипит работа над новым средством убить любовь,

Над мощными бомбами, природу крошащими в щельях гор,

Над водой, загрязнённой барбитуратами,

Где брат не платит брату добром,

И даже в старый автопром мы вставим бас и колонки неаккуратно.

Не напрягаясь, приедем на твой район.

Знаю мораль, но на потом откладываю, утверждая обратное.

В сердце собрав огромный клад мы обезглавлены.

Берега попутал неадекватный, плавившись от жары.

Жарила всё Москва тут, я совершал пересадку на ветку,

Мы ехали ускоренно туда, где нас все любят и ждут

На быстром поезде осенью по соседству

Я выходил на следующей, но снова обнаружился тут.

Сидел и ехал, и ехал, и ехал.

А вы ехали неторопливо там, где в поле снова цветут.

Медленно в поезде осенью, по соседству

Ты выходил на следующей, но снова обнаружился тут.

Сидел и ехал, и ехал, и ехал.

А история идёт от вольного, вопреки всему.

Я её домом обстрою и в себя втяну с дымом.

В основе тонуть, быть убитым.

На бит, как ёк на доску с гвоздём ложиться,

Прогнать тоску, оставить принципы паскудам,

Но чтить традиции и чтить семью,

Между холмами семью раствориться, в принципе,

Ссё равно без сомнений любить Москву.

Станет громче, разум станет чётким,

Когда отфильтруют, возможно, почки.

Энергии в раю или где?

Пацанчики на кураже, им не быть в беде,

Пока все вместе, пока движняк, в основе

Нет дел, ведь там в основе нет песен,

Нету людей, нету стрел, нету президентов, есть те, кто тебе интересен.

Если есть сила и гнев,

Возможно, ты успешно покинешь пространства подъездов и лестниц,

Но во дворе перегрев +27 минимум, и ты вернёшься, поверь мне.

Будешь молчать рыбиной, будешь в слишком грязной воде,

И тебя схавает время, схавает грязный отдел,

Недовес, чужой успех или зимнее откровение.

Это для всех или никому.

Не держи, бросай на землю, я всё пойму, всё спущу тебе с рук,

Позвоню, когда решится вопрос за мою судьбу.

Иду, курю… Не продаю, а просто так даю.

Не настаиваю, знать даю.

Вы там в раю охуели все, зажрались,

И всё равно берёте там, где мы выросли или просто родились,

А после поднялись, ведь родители сыну давали не грустить.

Думали, что он без мазы сдаёт долги, поэтому без выгоды продал свою Инфинити.

Вылетел в трубу, его уже нельзя спасти, но я рад, и это мне не простительно.

Незаметно так стал злым, так же как и все.

На зло рекламі бездиханим потоком бадьорого тепла

Порушу загальноприйнятий регламент.

Ти наздоженеш біля віконного скла,

Тихо кропаєш собі кропалик, що залишився з колишньої мрії.

Лише в пляшці замість горілки смола,

Не в бутирці, не в офісі, не сидячи, але когось туди посадять.

Лопне, як кулька той, хто знає всі правди слова.

Честь і хвала йому віддасться, підбадьориться земля.

На початку 1-го вересня в Макдаку діти.

Я в охує, тим не менш думаю за тебе.

Жму зчеплення, не бачу керма.

Їду впоратися з баригами в районі Кремля, йду в наступ.

Злий мене дощами, вода.

Не став злий, зупинившись у думці, накоїв справ.

Тут замісив заміс,

А якщо так згорни в шостий під'їзд, як опалення підключить ЖЕК.

Усі накопичення в бюджет підуть у спростування ідей, що горбатого виправить

хрест.

Обговорять це мільйони ротозеїв, свою думку віддавши натовпу, зрадивши собі.

Вибачившись і вишикувавшись в ряд.

Адже завжди винним буде слабак, це завжди так.

Суки, що знайшли щастя, тонуть у квітах.

Пульс божевільно стукав, недобравши філок на транспорт.

І радів п'яний причал.

Дим парадно кричав, типу: «Ось він я, тут, нормально все, відгукніться!»,

Але в їх очах ти не той, тобою править біс,

Або якийсь лівий гін, або хтось там твій повилитель.

У цьому місті торчків і погонів, де немає друзів і ворогів,

І кипить робота над новим засобом убити кохання,

Над потужними бомбами, що природу кришать у щілинах гір,

Над водою, забрудненою барбітуратами,

Де брат не платить братові добром,

І навіть у старий автопром ми вставимо бас і колонки неакуратно.

Не напружуючись, приїдемо на твій район.

Знаю мораль, але потім відкладаю, стверджуючи протилежне.

У серці зібравши величезний скарб ми обезголовлені.

Берега поплутав неадекватний, плавившись від спеки.

Жарила все Москва тут, я робив пересадку на гілку,

Ми приїхали прискорено туди, де нас усі люблять і чекають

На швидкому поїзді восени по сусідству

Я виходив на наступній, але знову виявився тут.

Сидів і їхав, і їхав, і їхав.

А ви виїхали неквапливо там, де в полі знову цвітуть.

Повільно в поїзді восени, по сусідству

Ти виходив на наступній, але знову виявився тут.

Сидів і їхав, і їхав, і їхав.

А історія йде від вільного, всупереч усьому.

Я її будинком облаштую і в себе втягну з димом.

В основі тонути, бути вбитим.

На бит, як є на дошку з цвяхом лягати,

Прогнати тугу, залишити принципи паскудам,

Але шанувати традиції та шанувати сім'ю,

Між пагорбами сім'ю розчинитися, в принципі,

Все одно без сумніву любити Москву.

Стане голосніше, розум стане чітким,

Коли фільтрують, можливо, нирки.

Енергії в раю чи де?

Пацанчики на куражі, їм не бути в біді,

Поки що всі разом, поки рушник, в основі

Немає справ, адже там в основі немає пісень,

Нема людей, нема стріл, нема президентів, є ті, хто тобі цікавий.

Якщо є сила і гнів,

Можливо, ти успішно залишиш простори під'їздів та сходів,

Але в дворі перегрів +27 мінімум, і ти повернешся, повір мені.

Мовчатимеш рибиною, будеш у надто брудній воді,

І тебе сховає час, сховає брудний відділ,

Недовага, чужий успіх чи зимове одкровення.

Це для всіх чи нікому.

Не тримай, кидай на землю, я все зрозумію, все спущу тобі з рук,

Подзвоню, коли вирішиться питання за мою долю.

Іду, курю… Не продаю, а просто так даю.

Не наполягаю, знати даю.

Ви там в раю охуїли всі, зажерлися,

І все одно берете там, де ми виросли або просто народилися,

А після піднялися, адже батьки синові давали не сумувати.

Думали, що він без мази здає борги, тому без вигоди продав свою Інфініті.

Вилетів у трубу, його вже не можна врятувати, але я радий, і це мені не можна пробачити.

Непомітно так став злим, так само як і все.