Тополя - Loc-Dog

Всё тот же из окон высотки вид, я на 11-ом, если хочешь — приходи,

но я увижу тебя.

Таким или такой, не те, что представлялись, это как всегда после встречи между

нами яма.

А может это я сам, убранный и придавший, всё и спрятал тут совесть за грязными

текстами.

Как голову в песках, как люди голые в кустах, иду в атаку, чтобы потом от них

не защищаться.

Мы стали больше, чем на старте в миллионы раз, так странно, что всё меньше с

нами личностей хотят общаться.

От бошек нету счастья, спроси пороховых: «Есть тут кто в живых?»

Спрячь израненную душу от наживых, нах** тех, кто говорит, что ум — дело

наживное.

Месть — дело молодых, что потеряли всё родное и мы разного покроя с тобою

ускоренны.

Покиньте здание, где Бог — это слово для пи**ежа, а тюнингованные с*ки,

как бутафория.

Мной правит эйфория, а тобой правитель, мы лишь по-разному висим на этой тонкой

нити.

Здесь столько разных дополнительных опций, ещё родителей с дества просят: «Палку не перегните».

А мы смотрим уважительно в воздух и продолжаем историю, до тех пор пока всё это

утомительно.

Как упоительны в Росии вечера, как о**ительно, что я пришёл из Ра,

будто бы вчера.

Как будто стёр всю память, снова готовый ударять по войскам тех,

кто варит навар стихами.

И моя армия стихает, но если так, значит они просто врослеют, а я всегда буду

всё там же среди многоэтажек.

Там, где кашель, ганжа, каэтаж.

Ты помнишь?

Давай мы сядем с тобой на подоконник, свесим ноги вниз туда и тополя покурим.

Смотри не упади, а то тут знаешь был один, да, и, вообще, тут стали жизни

пролетать, как пули.

Пали отсюда все маленькие, не значительные, лиц не видно, не спалить кто за счё

думает.

Да и х** с ними, помню, как бегу босым по асфальту, самый маленький сын в семье.

Самый честный, ещё не знающий услады, страсть, ещё не знающий, как всё

расчертят.

Тополя бросают пух, я его буду сжигать, а не ноздри, не нервы родных,

что терпят.

И покрывают кроны, а не покрышка, и у меня всё ровно и так, мне не надо слишком.

А в этом сквере для меня планета — вся земля, были большими тополя…

Все той же з вікон висотки вигляд, я на 11-му, якщо хочеш — приходь,

але я побачу тебе.

Таким чи таким, не ті, що представлялися, це як завжди після зустрічі між

нами яма.

А може це я сам, прибраний і додав, все і сховав тут совість за брудними

тексти.

Як голову в пісках, як люди голі в кущах, йду в атаку, щоб потім від них

не захищатися.

Ми стали більше, ніж на Старті в мільйони разів, так дивно, що все менше з

нами особи хочуть спілкуватися.

Від бошок немає щастя, запитай порохових: «Є тут хто в живих?»

Сховай поранену душу від наживих, нах** тих, хто каже, що розум — справа

наживне.

Помста — справа молодих, що втратили все рідне і ми різного крою з тобою

прискорені.

Покиньте будівлю, де Бог— це слово для піжжа, а тюнинговані с*ки,

як бутафорія.

Мною править ейфорія, а тобі правитель, ми лише по-різному висимо на цій тонкій

нитки.

Тут стільки різних додаткових опцій, ще батьків із дення просять: «Палицю не перегніть».

А ми дивимося шанобливо в повітря і продовжуємо історію, до того часу поки все це

втомлює.

Як чарівні в Росії вечори, як о**тельно, що я прийшов з Ра,

ніби би вчора.

Начебто стер всю пам'ять, знову готовий ударяти по військах тих,

хто варить навар віршами.

І моя армія стихає, але якщо так, значить вони просто вростають, а я завжди буду

все там, серед багатоповерхівок.

Там де кашель, ганжа, каэтаж.

Ти пам'ятаєш?

Давай ми сядемо з тобою на підвіконня, звісимо ноги вниз туди і тополі покуримо.

Дивись не упади, а тут тут знаєш був один, так, і, взагалі, тут стали життя

пролітати, як кулі.

Впали звідси всі маленькі, не значні, осіб не видно, не спалити хто за рахунок

думає.

Та й х** з ними, пам'ятаю, як біжу босим асфальтом, найменший син у сім'ї.

Найчесніший, ще не знаючий насолоди, пристрасть, ще не знаючий, як все

розкреслять.

Тополі кидають пух, я його спалюватиму, а не ніздрі, не нерви рідних,

що терплять.

І покривають крони, а не покришка, і у мене все рівно і так, мені не треба занадто.

А в цьому сквері для мене планета - вся земля, були великими тополі.