Стрела - Loc-Dog

Первый Куплет:

Я слышал, что со временем труднее писать.

Что невозможно выжить из себя хоть строчку.

Тогда скажи мне почему в этих листах

Я до сих пор превозносил тебя не зная, как поставить точку?

Что было необычного в чужих речах.

Я перепробовал тут сотни миллионов рифм.

Но не нашел в них от сердца твоего ключа

Ты просто испарилась, а я стал закрытым.

Убитым, я жил в те годы, будто невзначай.

И если б я тогда тебя случайно встретил.

Я бы спросил: каково не говоря прощай.

Вдруг отпустить наши общие мечты на ветер.

Прощай!

Я складываю два крыла.

Мне было хорошо в полете.

Благодарю за то, что ты была.

Прости, что привязался, будто ты наркотик.

И хочется спросить зачем?

Но скованы слезами скулы.

Сгорая в сумасшествии других ночей.

Я помню, как впервые ко мне прикоснулась.

Припев:

Стрела… оставившая шрамы на сердце.

Где мы с тобой на грани безумства и ты была как будто бы отрывком из детства.

Где только настоящие чувства, но.

Дела.

Когда ты станешь трезвой и взрослой, не забывай на небе есть звезды.

Прощай!

Не знал, что это будет так просто.

Второй Куплет:

Бывает в сердце носим то чего не хочется в себе признать, да.

Скрывать все свои слабости, мы в этом профи.

Тогда ты думала, что ты сильнее меня, не уставая причитать.

Серьезно хмурила смешные брови.

Ты свято верила, что я другой.

Отчаянно твердила, что могу меняться.

А в прочем, нам ведь было хорошо с тобой.

А значит не к чему жалеть и извиняться

Помнишь…

Разбит о стену мой бокал

И чувства на полу разлиты

Другой тебе всегда бы потакал.

Но то, что он сказал уже давно избито.

Мне хочется кричать — вернись!

Но горло перекрыла гордость.

В те дни я так привык с тобою все делить.

Теперь чего-то целого мне стало много.

Припев: х2

Стрела… оставившая шрамы на сердце.

Где мы с тобой на грани безумства и ты была как будто бы отрывком из детства.

Где только настоящие чувства, но.

Дела.

Когда ты станешь трезвой и взрослой, не забывай на небе есть звезды.

Прощай!

Не знал, что это будет так просто.

Перший Куплет:

Я чув, що з часом важче писати.

Що неможливо вижити із себе хоч рядок.

Тоді скажи мені чому в цих листах

Я досі звеличував тебе не знаючи, як поставити крапку?

Що було незвичайного в чужих промовах.

Я перепробував тут сотні мільйонів рим.

Але не знайшов у ніх від серця твого ключа

Ти просто випарувалася, а я став закритим.

Вбитим, я жив в ті роки, ніби ненароком.

І якщо б я тоді тебе випадково зустрів.

Я би запитав: яке не говорячи прощай.

Раптом відпустити наші спільні мрії на вітер.

Прощай!

Я складаю два крила.

Мені було добре в польоті.

Дякую за те, що ти була.

Пробач, що прив'язався, ніби ти наркотик.

І хочеться запитати навіщо?

Але скуті сльозами вилиці.

Згоряючи в божевілля інших ночей.

Я пам'ятаю, як уперше до мене торкнулася.

Приспів:

Стріла... що залишила шрами на серці.

Де ми з тобою на межі безумства і ти була начебто уривком з дитинства.

Де справжні почуття, але.

Справи.

Коли ти станеш тверезою і дорослою, не забувай на небі є зірки.

Прощай!

Не знав, що це буде так просто.

Другий Куплет:

Буває в серці носимо те, чого не хочеться в собі визнати, так.

Приховувати всі свої слабкості, ми в цьому профі.

Тоді ти думала, що ти сильніший за мене, не втомлюючись голосити.

Серйозно хмурила кумедні брови.

Ти свято вірила, що я інший.

Відчайдушно стверджувала, що можу змінюватися.

А втім, нам же було добре з тобою.

А значить немає чого шкодувати і вибачатися

Пам'ятаєш…

Розбитий про стіну мій келих

І почуття на підлозі розлиті

Інший тобі завжди би потурав.

Але те, що він сказав уже давно побито.

Мені хочеться кричати — повернися!

Але горло перекрила гордість.

У ті дні я так звик з тобою все ділити.

Тепер чогось цілого мені стало багато.

Приспів: х2

Стріла... що залишила шрами на серці.

Де ми з тобою на межі безумства і ти була начебто уривком з дитинства.

Де справжні почуття, але.

Справи.

Коли ти станеш тверезою і дорослою, не забувай на небі є зірки.

Прощай!

Не знав, що це буде так просто.