Слабый свет - Loc-Dog

Слабый свет скачет, как заводной.

Если небо не приняло сына, просто, он придет домой,

Положит на руки цветы всем — даже через тысячи лет,

На клетках пикселях высвечен его: добрый, незапятнанный вид.

Жизнь коротка, чтобы жить,

Жалеть или изменить, хотеть шар Земли.

Сменил валюту на рубли всю и зарубился,

Из мегаполиса вытаскивать душу твою.

Теперь пою и так на время греюсь.

Мимо музыканты метаются — их проходит время.

А я итак был на краю — моменты меняются.

Я как в старом театре, где пыль, но есть уют.

Стрелки бегут, люди вокруг нам порою врут.

Мелкими группами собираются, чтобы если вдруг,

Все что задумали не срастается — был новый выбор.

Но часто в душах тает ледяная глыба.

Припев:

И слабый свет в окне твоем,

Манит меня в твою квартиру, словно рыбу в водоем.

Огонь — я поражен, нету шанса.

Словно черепаха потерявшая панцирь.

И слабый свет в окне твоем,

Мне вопреки всем советам сказал, что были мы вдвоем.

Район, уже уснул, а я бодрый,

Словно в первый раз нашел секретные коды.

Прости, я не знал, что встретится другая весна,

Что снова эта бездна затянет, и я буду счастливым сполна.

Снова падает на пол потолок,

Пока кто-то там считает подоходный налог.

Я веду двенадцать лет с самим собой монолог,

В этой комнате, зарывшись в студийный металлолом.

Эта песня могла выйти еще давно, но мне было влом,

И где-то счастье уже рядом, и ждет тебя за углом.

И лишь идем своим отрядом к Солнцу, путь напролом.

Так много мнений, много взглядов, а мне видно повезло.

Ведь люди травят себя ядом, поступками правит зло.

Одни друзья ушли под мрамор, другие мотают срок.

И ни черта в моих карманах, лишь только это музло по-сути,

Но я люблю всю эту жизнь до жути!

Припев:

И слабый свет в окне твоем,

Манит меня в твою квартиру, словно рыбу в водоем.

Огонь — я поражен, нету шанса.

Словно черепаха потерявшая панцирь.

И слабый свет в окне твоем,

Мне вопреки всем советам сказал, что были мы вдвоем.

Район, уже уснул, а я бодрый,

Словно в первый раз нашел секретные коды.

Слабке світло скаче, як заводне.

Якщо небо не прийняло сина, просто, він прийде додому,

Покладе на руки квіти всім навіть через тисячі років,

На клітинах пікселях висвітлено його: добрий, чистий вигляд.

Життя коротке, щоб жити,

Жаліти або змінити, хотіти кулю Землі.

Змінив валюту на рублі всю і зарубався,

З мегаполісу витягувати душу твою.

Тепер співаю і так на час гріюся.

Повз музиканти метаються — їх проходить час.

А я отже був на краю — моменти змінюються.

Я як у старому театрі, де пил, але є затишок.

Стрілки біжать, люди навколо нас часом брешуть.

Дрібними групами збираються, щоб якщо раптом,

Все що задумали не зростається був новий вибір.

Але часто в душах тане крижана брила.

Приспів:

І слабке світло у вікні твоїм,

Вабить мене в твою квартиру, наче рибу у водоймищі.

Вогонь - я вражений, немає шансу.

Немов черепаха, що втратила панцир.

І слабке світло у вікні твоїм,

Мені всупереч усім порадам сказав, що були ми вдвох.

Район, уже заснув, а я бадьорий,

Наче вперше знайшов секретні коди.

Вибач, я не знаю, що зустрінеться інша весна,

Що знову ця безодня затягне, і я буду щасливим сповна.

Знову падає на підлога стеля,

Поки що хтось там вважає прибутковий податок.

Я веду дванадцять років із самим собою монолог,

У цій кімнаті, зарившись у студійний металобрухт.

Ця пісня могла вийти ще давно, але мені було влом,

І десь щастя вже поруч, і чекає тебе за кутом.

І лише йдемо своїм загоном до Сонця, шлях напролом.

Так багато думок, багато поглядів, а мені видно пощастило.

Адже люди труять себе отрутою, вчинками чинить зло.

Одні друзі пішли під мармур, інші мотають термін.

І ні риса в моїх кишенях, тільки це музло по-суті,

Але я люблю все це життя до жахів!

Приспів:

І слабке світло у вікні твоїм,

Вабить мене в твою квартиру, наче рибу у водоймищі.

Вогонь - я вражений, немає шансу.

Немов черепаха, що втратила панцир.

І слабке світло у вікні твоїм,

Мені всупереч усім порадам сказав, що були ми вдвох.

Район, уже заснув, а я бадьорий,

Наче вперше знайшов секретні коди.