Про любовь - Loc-Dog

Пусть кто-то другой воплотит тебя в своей мечте

Мы приносим боль, чтоб ответную потом терпеть

И быть честней мне не по силам!

Забудь, я виноват, просто вино немного голову мою вскружило

Не стоит так переживать, кидать в меня предметами, нас двое здесь

Аплодисментов не сорвать

Хватит играть в эту игру с моими нервами, секретами своими недосказывать и

убивать!

А помнишь, было всё не так?

По-другому, и руки чуткими касаниями дали жизнь

Теперь держись, с тобой тесно в этой комнате

Нечестно после столького вот так об этом говорить, но

Нам по отдельности парить

Подарив вечную свободу, мы сможем боготворить друг друга

Пока не поздно, уходи

Вдохни чистого воздуха и как-то иначе проснись завтра утром!

Осколки мелкие на точки, я разучусь дышать

И упавшим сердцем на строки запоём не в силах встать

Тянется нить, прежним, но не во имя наших дней

Что любовь для нас, грешных?

Скажешь ты,

А я иду за ней!

Мне снится небо, ты даешь в нем непонятный знак

Время года — бред, состояние души — весна

Наверно зря всё это было

Засохли все моря, но я остался заурядной бессловесной рыбой

Забыл как выглядит заря, боюсь тебя просить

Ведь я не стал напоминать, а ты меня просила

Столицу разрывает запахом дождя

Каждая капля утверждает, что ты ждешь и ты меня простила!

И как-то дешево горят огни чужих квартир

Норовят одиночество это укротить,

Но я встаю посреди ночи, мне хочется спасти тебя

И наплевать — спасенья ли ты правда хочешь!

Я здесь в начале января, немного сумасшедший от движения

Полностью от тебя, хоть боль уходит

Никто не верит, хоть убей, но я вернусь к тебе чистым в полном покое

Нехай хтось інший втілить тебе у своїй мрії

Ми приносимо біль, щоб потім у відповідь терпіти

І бути чеснішим мені не по силах!

Забудь, я винен, просто вино трохи голову мою закрутило

Не варто так переживати, кидати у мене предметами, нас двоє тут

Аплодисментів не зірвати

Досить грати в цю гру з моїми нервами, секретами своїми недоказувати і

вбивати!

А пам'ятаєш, було все не так?

По-іншому, і руки чуйними дотиками дали життя

Тепер тримайся, з тобою тісно в цій кімнаті

Нечесно після стільки ось так про це говорити, але

Нам за окремою парити

Подарувавши вічну свободу, ми зможемо обожнювати один одного

Поки не пізно, йди

Вдихни чистого повітря і якось інакше прокинься завтра вранці!

Уламки дрібні на точки, я розучуся дихати

І впалим серцем на рядки заспіваємо не в силах встати

Тягнеться нитка, колишнім, але не в ім'я наших днів

Що кохання для нас, грішних?

Скажеш ти,

А я іду за нею!

Мені сниться небо, ти даєш у ньому незрозумілий знак

Пора року - марення, стан душі - весна

Напевно, дарма все це було

Засохли всі моря, але я залишився пересічною безсловесною рибою

Забув як виглядає зоря, боюся тебе просити

Адже я не став нагадувати, а ти мене просила

Столицю розриває запахом дощу

Кожна крапля стверджує, що ти чекаєш і мене пробачила!

І якось дешево горять вогні чужих квартир

Норують самоту це приборкати,

Але я встаю посеред ночі, мені хочеться врятувати тебе

І наплювати — порятунку або ти правда хочеш!

Я тут на початку січня, трохи божевільний від руху

Повністю від тебе, хоч біль іде

Ніхто не вірить, хоч убий, але я повернуся до тебе чистим у повному спокої