Показалось - Loc-Dog

Мы сегодня с пацанами решили наделать шума, —

Два бойца и с нами фраер, худенький, умный,

Чтобы разруливать вопросы, если положим на пол фейсконтроль, —

Он машет своей «толстой лопатой».

За нами, кажется погоня, напрочь стираем шины,

Поворот, сегодня отдыхают мужчины.

Наш фраерок записную книжку всю изнасиловал, поперек,

А мы то что?

От жизни берем свое и катим.

В принципе, готовы на все.

Родня вся дома, дети спят.

В банке капает на счет.

Поднимаем, сами делаем, сами себе движняк.

Я парень простой, на лице от ножа царапина.

Корешь мой, Антошка принял уже немножко.

Я люблю большие груди, он любит стройные ножки.

Вот мы с ним не воюем, фраера тихо грузим.

Он нам чешет за столик какой-то в самом модном клубе.

Ну поехали, ладно, чешет довольно складно.

Мы берем по двойному бурбону, он пинакаладу.

Вертят попами биксы, девяносто процентов в мясо.

Еще братья, армяне, канают все под итальянцев.

Пляшет «вмазанный» опер, с отдела Юго-Востока.

Мы что знакомы с ним?

Ну как сказать… Постольку, поскольку.

Здравствуйте Петр Семеныч, не ожидал вас здесь увидеть, отмечаете?

А вы то, отмечаться ходили?

Да не висит на нас такого.

Нет, ну и слава Богу.

Вдруг он падает на пол и кусает меня за ногу.

Обнажает валыну, кричит, что все в рамках закона.

По ногам палит, *лядина, боевыми патронами.

Мы, конечно, с Тохой в шоке, с такого его искусства.

Фраер с нами завизжал и зубами повис на люстре,

Жрет кристаллы Своровски.

Играем в одни ворота,

Ведь волына у него, а у нас перцовый балончик.

Чего?

Да, не мужская оборона, допустим,

Всегда ношу с собой, — сказал он лихо прыгая с люстры.

Из крокодиловой барсетки вытащил свой баллончик.

Задыхались профурсетки, отдых пошел не очень.

Молвил я: ну, Антоха, что не вечер, то снова кипишь.

Он в сердцах: зря мы взяли фраера, видишь

У меня же аллергия, надо по сотке треснуть.

Атмосфера испорчена, поедем в другое место.

Катим вновь по Садовому, варим на ложке кофе.

Вместо трезвого водителя — в слюни убитый опер.

Из открытого люка шмаляет своим ПээМом,

И всем видом дает нам понять, что ищет тут проблемы.

Воплощение коррупции!

Вчетвером в одной тачиле.

Тормози, начальник!

Нахрена нам эти качели?

Со словами здесь война, и верховный главнокомандующий,

Команду дал: ни шагу назад, он добил рекламный щит.

На ходу валим с кабины, нах**!

Машина всмятку, груды метала, черное мясо.

Карета скорой, рядом пожарники тушит дым.

Пока все заняты — наш фраер пробрался за эфедрином.

Я слышу громкую музыку, локоть толкает в бок.

Это Антоха, мы в клубе, он взволнован.

Санек, ты третий час молчишь залипнув бездвижно у стойки бара.

Все ОКей, братан, мне просто кое-что

Мне просто кое-что показалось…

Мне просто кое-что показалось…

Ми сьогодні з пацанами вирішили наробити шуму, —

Два бійці і з нами фраєр, худенький, розумний,

Щоб розрулювати питання, якщо покладемо на пол фейсконтроль, —

Він махає своєю «товстою лопатою».

За нами, здається погоня, геть стираємо шини,

Поворот, сьогодні відпочивають чоловіки.

Наш фраєрок записну книжку всю зґвалтував, поперек,

А ми що?

Від життя беремо своє і котимо.

У принципі, готові на все.

Рідна вся хата, діти сплять.

У банку капає на рахунок.

Піднімаємо, самі робимо, самі собі движняк.

Я хлопець простий, на обличчі від ножа подряпина.

Кореш мій, Антошка прийняв уже трохи.

Я люблю великі груди, він любить стрункі ніжки.

От ми з ним не воюємо, фраєра тихо вантажимо.

Він нам чухає за столик якийсь у наймоднішому клубі.

Ну, поїхали, гаразд, чухає досить складно.

Ми беремо по подвійному бурбону, він пінакаладу.

Вертять попами бікси, дев'яносто відсотків у м'ясо.

Ще брати, вірмени, канають усі під італійців.

Скаче «вмазаний» опер, з відділу Південного Сходу.

Ми що знайомі з ним?

Ну як сказати... Стільки, оскільки.

Привіт Петре Семеновичу, не чекав вас тут побачити, відзначаєте?

А ви то, відзначатись ходили?

Так не висить на нас такого.

Ні, ну і слава Богу.

Раптом він падає на підлогу і кусає мене за ногу.

Голить волину, кричить, що все в рамках закону.

По ногах палить, *лядина, бойовими патронами.

Ми, звичайно, з Тохою в шоці, з такого його мистецтва.

Фраєр із нами завищав і зубами повис на люстрі,

Жере кристали Своровські.

Граємо в одні ворота,

Адже волина у нього, а у нас перцевий балончик.

Чого?

Так, не чоловіча оборона, припустимо,

Завжди ношу з собою, — сказав він лихо стрибаючи з люстри.

З крокодилової барсетки витягнув свій балончик.

Задихалися профурсетки, відпочинок пішов не дуже.

Промовив я: ну, Антохо, що не вечір, то знову кипиш.

Він в серцях: даремно ми взяли фраєра, бачиш

У мене ж алергія, треба по сотці тріснути.

Атмосфера зіпсована, поїдемо в інше місце.

Катимо знову по Садовому, варимо на ложці кави.

Замість тверезого водія в слині вбитий опер.

З відкритого люка шмаляє своїм ПеЕМом,

І всім видом дає нам зрозуміти, що шукає тут проблеми.

Втілення корупції!

Учотирьох в одному тачилі.

Гальмо, начальник!

Нахрена нам ця гойдалка?

За словами тут війна, і верховний головнокомандувач,

Команду дав: ні кроку назад, він добив рекламний щит.

На ходу валимо з кабіни, нах**!

Машина некруто, купи металу, чорне м'ясо.

Карета швидкої, поряд пожежники гасить дим.

Поки всі зайняті — наш фраєр пробрався за ефедрином.

Я чую гучну музику, лікоть штовхає вбік.

Це Антоха, ми в клубі, він схвильований.

Санек, ти третю годину мовчиш залипнувши нерухомо біля стійки бару.

Все ОКей, братику, мені просто дещо

Мені просто дещо здалося.

Мені просто дещо здалося.