Не до абстракций - Loc-Dog

Время идет и стало нам не до абстракций, грязные мысли, снежные трассы.

А я мечтал, как серые массы выйдут за грань — будет другая планета.

Уезжал с этой мечтой в отделы, палаты, лепилы там убивали таланты.

А коммерсанты хотели мой голос сделать своим инструментом и выше подняться.

Видимо на спор, нас с тобой опять же заразили какими-то препаратами.

Постой, время пробило уже 12, и молчим.

Сложно хотя бы однажды правду сказать.

Чтобы не падать, чтобы не прятать глаза, что же со временем стало с нами?

Насквозь мокнут на улице люди, дождь по щекам бьет, а те кто в тепле уже — не

узнают.

Как это: шумиха двора, сейчас уже богатых пора и понятий все знать не знали.

Чем больше ты понтуешься, брат, тем ты больше признаешь, что как шл*ху тебя

продали.

Шоу бизнес, money, ни один из них не хотел чисто взять затянуться с нами.

А в небе полюбе предел, оставим тем все лаве, кто шарит в рекламе.

А мы теряли крышу, теряли мозги, летали выше, воровали, влезали в долги.

Писали треки, были свободны, не в клетке, не мешали только жить шприцы и

таблетки.

После осень приходила и холодно резко, стерлась половина передоза, аресты.

Жизни простые замесы, а люди так хотят веселые песни.

Я против вас пойми, мне пох** на весь мир, продвигай в толпу свой розовый

беспонт.

А я тогда был мал и любовь жила во мне, были те глаза и другие дела.

Потом она ушла по муткам, ушла по подъездам, я предал и писать о ней будет

нечестно.

Ведь любовь, это сейчас экзотика, это было лишь интро к еще одному треку за

наркотики.

Больно голову не срубай и таким как есть меня принимай.

Я буду смеяться…

Больно голову не срубай и таким как есть меня принимай.

Больно голову не срубай и таким как есть меня принимай.

Я буду смеяться…

Больно голову не срубай и таким как есть меня принимай.

Час іде і стало нам не до абстракцій, брудні думки, снігові траси.

А я мріяв, як сірі маси вийдуть за межу — буде інша планета.

Виїжджав із цією мрією в відділи, палати, лепили там вбивали таланти.

А комерсанти хотіли мій голос зробити своїм інструментом і вище піднятися.

Мабуть на спор, нас із тобою знову заразили якимись препаратами.

Стривай, час пробило вже 12, і мовчимо.

Складно хоч би якось правду сказати.

Щоб не падати, щоб не ховати очі, що ж згодом стало з нами?

Наскрізь мокнуть на вулиці люди, дощ по щеках б'є, а те хто в теплі вже не

дізнаються.

Як це: галас двору, зараз уже багатих пора і понять все знати не знали.

Чим більше ти понтуєшся, брате, тим ти більше визнаєш, що як шл*ху тебе

продали.

Шоу бізнес, money, ні один з них не хотів чисто взяти затягнутися з нами.

А в небі полюбіть межу, залишимо тим всі лаві, хто нишпорить у рекламі.

А ми втрачали дах, втрачали мізки, літали вище, крали, влазили в борги.

Писали треки, були вільні, не в клітині, не заважали тільки жити шприци і

таблетки.

Після осені приходила і холодно різко, стерлася половина передозу, арешти.

Життя прості заміси, а люди так хочуть веселі пісні.

Я проти вас зрозумій, мені пох** на весь світ, просувай у натовп свій рожевий

безпонт.

А я тоді був малий і любов жила у мені, були ті очі й інші справи.

Потім вона пішла по мутках, пішла по під'їздах, я зрадив і писати про неї буде

нечесно.

Адже кохання, це зараз екзотика, це було лише інтро до ще одного треку за

наркотики.

Боляче голову не зрубай і таким як є мене приймай.

Я сміятимусь...

Боляче голову не зрубай і таким як є мене приймай.

Боляче голову не зрубай і таким як є мене приймай.

Я сміятимусь...

Боляче голову не зрубай і таким як є мене приймай.