Любовь - Loc-Dog

Зачем мы дышим не так ровно, как все —

В солнечной пустоте, растеряв абсолютно свое внимание.

И пусть наши следы на песке смоет морской волной,

Но рассвет мы никогда не обманем!

И все, что кажется важно на самом деле — ерунда,

Горы бумажек, шумные города.

Возьму твою руку, будет в руке моей рука твоя,

Беда ведь невелика твоя.

Любовь — все то, что нам с тобою нужно.

Любовь — все то, что нас с тобой спасет.

Пора бежать, но я лежу на земле,

Шепотом в темноте призываешь к войне, а я уже сдался.

Как пара раскаленных углей злятся твои глаза,

Гаснут в шуме рабочих сигнализаций.

И все, что кажется важно на самом деле — ерунда,

Трубы заводов, длинные провода.

Возьму твою руку, будет в руке моей рука твоя.

И зря ты все время плакала.

Любовь — все то, что нам с тобою нужно.

Любовь — все то, что нас с тобой спасет.

Рассвет.

Пара секунд… Вперед!

Нас нет, ведь время свое берет.

Порой мозг мой, как динамит.

Но, я остаюсь добрей, чем они, здесь.

Столько причин взорвать это к черту.

Нарисовать по новой, не думать.

Запрятать себя за стальную решетку,

Но я выбираю ждать чудо.

Любовь…

Но я выбираю ждать чудо.

Любовь — все то, что нам с тобою нужно.

Любовь — все то, что нас с тобой спасет.

Навіщо ми дихаємо не так рівно, як усі —

У сонячній порожнечі, розгубивши абсолютно свою увагу.

І нехай наші сліди на піску змиє морською хвилею,

Але світанку ми ніколи не обдуримо!

І все, що здається важливо на насправді — дурниця,

Гори папірців, галасливі міста.

Візьму твою руку, буде в руці моєї рука твоя,

Адже біда невелика твоя.

Любов — все те, що нам із тобою потрібно.

Любов — все те, що нас із тобою врятує.

Пора бігти, але лежаю на землі,

Пошепки у темряві закликаєш до війни, а я вже здався.

Як пара розпеченого вугілля злиться твої очі,

Гаснуть у шумі робочих сигналізацій.

І все, що здається важливо на насправді — дурниця,

Труби заводів, довгі дроти.

Візьму твою руку, буде в руці моїй рука твоя.

І даремно ти весь час плакала.

Любов — все те, що нам із тобою потрібно.

Любов — все те, що нас із тобою врятує.

Світанок.

Пара секунд… Вперед!

Нас немає, адже час бере.

Іноді мозок мій, як динаміт.

Але я залишаюся добрішим, ніж вони, тут.

Стільки причин підірвати це до біса.

Намалювати по новій, не думати.

Заховати себе за сталеві ґрати,

Але я вибираю чекати диво.

Любов, кохання…

Але я вибираю чекати диво.

Любов — все те, що нам із тобою потрібно.

Любов — все те, що нас із тобою врятує.