Бывает - Александр Жвакин, Loc-Dog

Сладкими фразами, несметными суммами,

Расскажи, как мир, что клялась хранить

Заново так быстро придумали?

Мелкие праздники, да белые полосы;

Хозяин потрепал, как собачью шерсть,

Когда-то королевские волосы.

Грязные лужи слёз, глухое молчание;

Пока я жил тобой — ты жила всерьёз,

Ни к чему тебе мои обещания.

Ведь ты думала, я пропал;

сверкала коленями,

А я твердил тебе, что ты не права —

Словами из прошедшего времени.

Припев:

Бывает, тело в темноте ласкают руки, но не те;

И слышно в тишине: «Скажи, что не так во мне?»

Тело в темноте ласкают руки, но не те;

И спросит тишина: «Скажи, в чём моя вина?»

В том, что всегда молчу,

Лишь взглядами быстрыми

Отмечу про себя твою красоту,

Пока другие молятся искренне.

В том, что ты молода

И сердце хочет безумия.

Сказала: «Хоть ты грел меня в холода,

Но в тепле с тобою тоскую я».

Ветренная.

«Пойми:

Я — намного большего стоила.

И будешь ты — никем, без моей любви,

Которой я тебя удостоила.

Ведь ты думала, я пропал,

А я даже не менял твоё мнение —

У меня по жизни своя тропа,

А тебя не красит высокомерие.

Припев:

Бывает, тело в темноте ласкают руки, но не те;

И слышно в тишине: «Скажи, что не так во мне?»

Тело в темноте ласкают руки, но не те;

И спросит тишина: «Скажи, в чём моя вина?»

Тело в темноте ласкают руки, но не те;

И спросит тишина: «Скажи, в чём моя вина?»

Солодкими фразами, незліченними сумами,

Розкажи, як світ, що клялася зберігати

Наново так швидко придумали?

Дрібні свята, та білі смуги;

Господар пошмагав, як собачу шерсть,

Колись королівське волосся.

Брудні калюжі сліз, глухе мовчання;

Поки я жив тобою — ти жила всерйоз,

Ніщо тобі мої обіцянки.

Адже ти думала, я пропав;

сяяла колінами,

А я твердив тобі, що ти не права —

Словами з минулого часу.

Приспів:

Буває, тіло в темряві пестять руки, але не ті;

І чути в тиші: «Скажи, що не так у мені?»

Тіло в темряві пестять руки, але не ті;

І запитає тиша: «Скажи, в чому моя вина?»

У тому, що завжди мовчу,

Лише поглядами швидкими

Відзначу про себе твою красу,

Поки що інші моляться щиро.

У тому, що ти молода

І серце хоче безумства.

Сказала: «Хоч ти грів мене в холоду,

Але в теплі з тобою сумую я».

Вітряна.

«Зрозумій:

Я— набагато більшого коштувала.

І будеш ти — ніким, без мого кохання,

Який я тебе удостоїла.

Адже ти думала, я пропав,

А я навіть не міняв твою думку —

У мене по житті своя стежка,

А тебе не красить зарозумілість.

Приспів:

Буває, тіло в темряві пестять руки, але не ті;

І чути в тиші: «Скажи, що не так у мені?»

Тіло в темряві пестять руки, але не ті;

І запитає тиша: «Скажи, в чому моя вина?»

Тіло в темряві пестять руки, але не ті;

І запитає тиша: «Скажи, в чому моя вина?»