El jorn dels miserables - Lluís Llach

Que poques paraules tinc,

i les que us dic són tan gastades.

Caldrà buscar nous camins

on no calguin les paraules.

Que poca força que tinc;

tants de cops l’he malmenada.

La vull tota per demà,

quan la gesta portí l’alba.

Quanta ràbia que tinc,

potser cal ser gos des d’ara;

quanta ràbia que tinc

i no vull pas oblidar-la.

Que poca esperança tinc,

i potser caldrà deixar-la,

que no sigui que esperar

ens allunyi més dels actes.

Quanta misèria que tinc

sota els peus damunt l’espatlla,

i la vull guardar amb mi fins al jorn dels miserables.

У мене мало слів,

а ті, про які я вам кажу, такі втомлені.

Доведеться шукати нові шляхи

де слова не потрібні.

Як мало в мене сили;

Я бив її стільки разів.

Я хочу все це на завтра,

коли подвиг осяяв.

Як я злий,

можливо, ти зараз повинен бути собакою;

як я злий

і я не хочу це забувати.

Яка маленька надія в мене є,

і, можливо, вам доведеться це залишити,

крім чекати

віддалити нас від дій.

Скільки в мене горя

під ногами на плечі,

і я хочу зберегти його при собі до дня нещасного.