Жарко - Леонид Утёсов, Эдит Утёсова

Жарко в столице, зной струится, солнце жжёт и печёт.

Душно в трамвае, изнывает пешеход.

Станции водные в этом месяце грезятся нам по ночам.

Зной разливается, разгорается, граждане жарятся,

Парятся, маются, но не теряются, лишь улыбаются,

Да отдуваются.

Жарко ребята.

Жарковато.

Ну так что ж?- день хорош.

В поле стеною золотою стала рожь.

В день, жаркий самый, на Динамо все летят — стар и млад.

Дома остаться, прохлаждаться не хотят.

Зритель в волнении, сколько по полю топали — счёт не растёт.

Что ж вы зеваете, мяч гоняете, не забиваете и время теряете.

Вот мяч и в ауте.

Как вы играете?

Жарко, а в матче игра жарче.

Мяч летит — гол забит.

Ну и жарища.

Суди свищут — счёт открыт.

Ах, любят лето все поэты, запах роз, шум берёз.

Только смотрите, как бы критик не разнёс.

В произведении мысль прекрасная, ясная.

Слог здесь не плох.

Но тем немение наше мнение,

Что без сомнения, есть упущения.

Здесь что-то смазано, тут не увязано, тут не досказано —

Общими фразами.

Ну и так далее.

Жарко поэту.

Взяв газету он прочтёт и вздохнёт.

Выпьет водицы и трудится вновь начнет.

Жил был на свете дядя Петя — мой сосед средних лет.

Хоть не поэт он, тоже летом нажил бед.

Времечко дачное и к работе уж что-то весь пыл поостыл.

Вдруг приглашение для внушения, и предложения

Дать объяснение.

Зав учреждению — предупреждение

Об увольнении.

Словом, испортили всё настроение.

Жарко соседу, не обедал и не спал — всё писал.

В длинном докладе всё наладить обещал.

Утром с окраин долетает мощный зов, вой гудков.

Жаркое дело закипело у станков.

Темпы рекордные.

Дни кипучие, жгучие — знай поспевай.

Что за работники и работницы наши двухсотники,

Наши трёхсотницы, четырёхсотникы и пятисотницы.

Тут математика вся не угонится, даже

Как будто бы не установится.

Жарко, ой жарко.

Нам не жалко — солнце грей веселей.

Наша столица не боится жарких дней.

Спекотно в столиці, спека струмує, сонце пече і пече.

Душно в трамваї, знемагає пішохід.

Станції водні цього місяця мріють нам по ночах.

Спека розливається, розпалюється, громадяни смажаться,

Паряться, маються, але не втрачаються, лише посміхаються,

Так віддуваються.

Спекотно хлопці.

Жаркувато.

Ну що ж?- день хороший.

У полі стіною золотою стало жито.

Вдень, спекотний самий, на Динамо всі летять — старі та молоді.

Вдома залишитися, прохолоджуватися не хочуть.

Глядач у хвилюванні, скільки по полю топали — рахунок не зростає.

Що ви визеваєте, м'яч ганяєте, не забиваєте і час втрачаєте.

Ось м'яч і в ауті.

Як ви граєте?

Спекотно, а в матчі гра спекотніше.

М'яч летить - гол забитий.

Ну і смажища.

Судді свищуть - рахунок відкритий.

Ах, люблять літо всі поети, запах троянд, шум берез.

Тільки дивіться, як би критик не розніс.

У творі думка прекрасна, ясна.

Склад тут не поганий.

Але тим незмінна наша думка,

Що без сумніву, є недогляди.

Тут щось змащене, тут не ув'язано, тут не доведено.

Спільними фразами.

Ну і так далі.

Жарко поетові.

Взявши газету він прочитає і зітхне.

Вип'є води і трудиться знову почне.

Жив був на світі дядько Петя мій сусід середніх років.

Хоч не поет він, теж улітку нажив бід.

Час дачний і до роботи вже щось весь запал запалав.

Раптом запрошення для навіювання, і пропозиції

Дати пояснення.

Зав установі — попередження

Про звільнення.

Словом, зіпсували весь настрій.

Жарко сусідові, не обідав і не спав — все писав.

У довгій доповіді все налагодити обіцяв.

Вранці з околиць долітає потужний поклик, виття гудків.

Спекотна справа закипіла біля станків.

Темпи рекордні.

Дні кипучі, пекучі - знай встигай.

Що за працівники та працівниці наші двосотники,

Наші трисотниці, чотирисотники і п'ятисотниці.

Тут математика вся не втече, навіть

Начебто б не встановиться.

Спекотно, ой жарко.

Нам не шкода — сонце грей веселіше.

Наша столиця не боїться спекотних днів.