Цветы - Леонид Агутин

Как же ты могла?

В глубине души,

Может, всё же мучают сомненья?

По кускам стекла

Я к тебе спешил

Получить хоть каплю одобренья.

На дворе туман.

В окне домов не разглядеть.

И не важно нам,

Про что молчать, о чём жалеть.

Снова погода

Женского рода.

Нужен пароль или ключ.

То ли осадки,

То ли украдкой

Солнце мелькнёт из-за туч.

И в преломленье

Света и тени

Слёзы сжигают мосты.

Милая, знаешь,

Самое время

В воду поставить цветы.

Чай уже остыл,

И цветы давно

Заскучали в полиэтилене.

Я в дверях застыл,

Ты глядишь в окно.

Эта сцена подлежит замене.

Проскочила лёгкая улыбка в паре фраз.

Но это не ошибка, это маленький, но шанс...

Снова погода

Женского рода.

Нужен пароль или ключ.

То ли осадки,

То ли украдкой

Солнце мелькнёт из-за туч.

И в преломленье

Света и тени

Слёзы сжигают мосты.

Милая, знаешь,

Самое время

В воду поставить цветы.

На окно.

Як ти могла?

В глибині душі,

Може, все ж таки мучать сумніви?

По шматках скла

Я до тебе поспішав

Отримати хоч краплю схвалення.

Надворі туман.

У вікні будинків не розглянути.

І не важливо нам,

Про що мовчати, про що шкодувати.

Знову погода

Жіночого роду.

Потрібен пароль або ключ.

Чи то опади,

Чи то крадькома

Сонце майне через хмари.

І в заломлення

Світла і тіні

Сльози спалюють мости.

Мила, знаєш,

Саме час

У воду поставити квіти.

Чай вже охолонув,

І квіти давно

Занудьгували в поліетилені.

Я в дверях застиг,

Ти дивишся у вікно.

Ця сцена підлягає заміні.

Проскочила легка посмішка у парі фраз.

Але це не помилка, це маленький, але шанс...

Знову погода

Жіночого роду.

Потрібен пароль або ключ.

Чи то опади,

Чи то крадькома

Сонце майне через хмари.

І в заломлення

Світла і тіні

Сльози спалюють мости.

Мила, знаєш,

Саме час

У воду поставити квіти.

На вікно.